Нещодавня заява Дональда Трампа на каналі NBC, у якій він пообіцяв ввести мита та вторинні санкції на російську нафту, викликала чимало уваги. Здається, що це була продумана реакція на ситуацію з Росією, особливо у контексті міжнародної політики, але чи може це стати реальним шансом для України? І як на ці заяви реагує Путін? Розглянемо кілька важливих нюансів.
Трамп, за словами аналітиків, не може ігнорувати настрої американського населення. Соціологічні дослідження показують, що більшість громадян США не підтримують вступ Канади чи Гренландії в склад США, і це прямо впливає на внутрішню політику Трампа. За останніми опитуваннями, 57% американців виступають проти приєднання Канади як 51-го штату, а 49% – проти приєднання Гренландії. Це показує, що є стабільне ядро прихильників Трампа, яке не змінить своєї думки, навіть якщо політика президента буде мати серйозні міжнародні наслідки. Також важливим є те, що Трамп змушений робити заяви щодо Росії, адже його електорат вимагає конкретних дій. Заява про введення мит і санкцій на російську нафту — це не стільки ескалація, скільки попередження для Путіна. Трамп намагається створити тиск на Кремль, але водночас він усвідомлює, що цим процесом не можна керувати швидко. Трамп заявив, що Путін має звичку тягнути час, але при цьому не готовий до ескалації. Ця заява насправді може бути більше попередженням, аніж обіцянкою швидких санкцій чи будь-якої реальної військової дії. Путін розуміє, що настає період, коли його маніпуляції можуть не працювати, але поки що він не готовий змінювати свою стратегію. Очевидно, що Путін не сприймає санкції як серйозну загрозу. Він вірить, що ефект від них проявиться лише через кілька місяців, і що ці санкції не зможуть змусити його змінити курс. Більше того, є припущення, що Путін сподівається, що Трамп буде зацікавлений в переговорах з Китаєм і таким чином не підвищуватиме тиск на Росію.
Для України ці заяви можуть бути як можливістю, так і викликом. З одного боку, санкції проти Росії та економічний тиск можуть послабити її позиції на міжнародній арені. Але з іншого боку, Трамп, який змушений враховувати підтримку своїх виборців, може розглядати Росію більше як елемент переговорів з Китаєм, а не як основну загрозу для стабільності. Українська стратегія має бути орієнтована на маніпуляції, які застосовує Путін. Головне завдання — не просто сподіватися на допомогу з боку Заходу, а й активно брати участь у міжнародних переговорах, забезпечуючи собі сильні позиції на всіх фронтах.
Трамп може використовувати ці питання для підвищення своїх рейтингів, але насправді жодна з його заяв не стане миттєвим вирішенням проблеми. Україні потрібно грати в гру, не забуваючи про те, що за кожною політичною грою стоять реальні інтереси великих держав.
