Не можна сприймати Трампа як істеричного переростка, слова якого нічого не варті, попереджає професор-міжнародник Том Ніколс у колонці для The Atlantic. Перед нами — людина, яка щойно чітко позиціонувала себе як друга Кремля та ворога НАТО.
Дональд Трамп, 45-й президент Сполучених Штатів і ймовірний кандидат від Республіканської партії, заявив, що він стане на бік Росії в боротьбі з НАТО і спонукає президента Росії Володимира Путіна жорстоко поводитися з нашими союзниками. Не так давно багато американців — і особливо більшість республіканців — вважали б будь-кого, хто підтримує таку точку зору, не більш ніж божевільним антиамериканським фанатиком.
Трамп висловив цю божевільну погрозу, розповідаючи одну зі своїх історій у жанрі “сер” — риторичний прийом, за якого якийсь неназваний співрозмовник виявляє до Трампа велику повагу, смиренно звертаючись до нього за порадою. В такому стилі він описав зустріч, яка нібито відбулася під час його перебування на посаді президента і на якій він відповів союзнику щодо фінансування НАТО.
Цитата: “Один із президентів великої країни встав і сказав: “Сер, якщо ми не заплатимо й на нас нападе Росія, ви нас захистите?” Я сказав: “Ви не заплатили, ви прострочили?” Він сказав: “Так, припустімо, це сталося”. “Ні, я б не став захищати тебе”. Насправді я б порадив їм робити все, що вони, чорт забирай, хочуть. Ти повинен заплатити. Ти маєш оплатити свої рахунки”.
Перш ніж ми розглянемо явну нерозсудливість і аморальність цієї заяви, визнаймо спочатку, що такого діалогу майже напевне ніколи не було.
Ставлення Трампа до НАТО добре відоме. Він — у полоні помилки невігластва, навіть після чотирьох років перебування при владі, що НАТО — це свого роду рекет, у межах якого наші європейські союзники приїжджають до Вашингтона, як тремтливі крамарі, і роблять підношення місцевому босові мафії зі своїх щотижневих рахунків. Фінансування НАТО, звісно, не працює таким способом, і хоча європейські лідери, безсумнівно, сперечалися з Трампом наодинці, поки він був президентом, малоймовірно, щоб лідер великої держави “встав” — нібито на якійсь аудієнції в Трампа, — щоб запитати його, чи зупинить він російське вторгнення в країну.
Той факт, що Трамп вочевидь думає, що все це справді мало місце, уже досить поганий, і це свідчить про те, що його відірваність від реальності з кожним днем стає дедалі сильнішою. (Як зазначила письменниця з журналу New Yorker Сьюзен Глассер, Трамп “стає ще нахабнішим”, і його сьогоднішні коментарі, навіть за звичайними мірками його запальних промов, були “приголомшливими”). У країні, яка відчайдушно сперечається щодо віку та розумової компетентності мешканців Білого дому, Трампу якось вдається говорити речі, які набагато тривожніші, ніж забування імені або дати.
Але залишимо осторонь репутацію Трампа як серійного брехуна, який живе у світі власних фантазій. Сьогоднішні коментарі Трампа набагато небезпечніші, ніж більша частина його звичайної тривожної пихатості, і американці не повинні дозволяти цій заяві минати так, нібито вона була просто ще одним неприємним шматком у згірклому рагу, яке Трамп регулярно подає своїм вірянам.
Замість цього нам слід зосередитися на жахливішій проблемі, реальності, яка існує незалежно від уявних розмов Трампа: лідер однієї з двох найбільших політичних партій Америки тільки-но дав зрозуміти Кремлю, що в разі обрання він не тільки відмовиться захищати Європу, але й із радістю підтримав би Володимира Путіна під час Третьої світової війни та навіть закликав би його робити із союзниками Америки все, що тому заманеться.
Американці, не уражені культом особистості Трампа, — принаймні ті, хто зберіг бодай якусь здатність відчувати шок, — мають бути приголомшені такою зрадою американських принципів і союзників Америки. Тут, у Сполучених Штатах, ми звикли ставитися до Трампа, як до сердитої дитини, ігноруючи його спалахи гніву, як батьки ігнорують малюка, який вигукує погрози та стверджує під час істерик, що ненавидить маму й тата.
Але інші народи не бачать юнака-переростка; вони бачать людину, яка колись володіла ключами від ядерного арсеналу США та може знову стати головнокомандувачем американської армії. Вони спостерігають за ним, оскільки вірять — і так і має бути: він точно говорить їм, що робитиме, якщо повернеться в офіс.
Представники Трампа, найімовірніше, спробують виправдати його висловлювання, заявивши, що він просто грав у жорстку гру з непокірними європейськими нахлібниками. Але будь-хто, хто досить довго спостерігав за Трампом і його раболіпним захопленням Путіним, знає правду: Дональд Трамп зробить Сполучені Штати другом Кремля та ворогом НАТО. Путін це теж знає, і після сьогоднішнього дня кожен американець має це знати.
