Французьке агентство з протидії іноземному цифровому втручанню (Viginum) офіційно викрило розгалужену російську мережу впливу GlobUs, яка активно діє на Африканському континенті. За даними розслідувачів, організація тісно пов’язана з колишніми структурами лідера ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина, а безпосереднє керівництво нею здійснюють російські політтехнологи Юлія Берг та Андрій Громов. Під виглядом міжнародного клубу експертів вони організовують системні інформаційні кампанії в країнах Африки, зокрема в Камеруні та Конго, просуваючи геополітичні інтереси РФ.
Одним із ключових напрямків роботи мережі є створення та поширення антиукраїнської пропаганди для виправдання війни та легалізації окупації. Ще у 2022 році Громов заснував фонд «Відродження», який спеціалізується на організації незаконних візитів іноземців на захоплені українські території. Зокрема, у квітні 2023 року політтехнологи привезли громадянина Німеччини Фолькера Чапке до окупованого Маріуполя, щоб продемонструвати вигадане «відновлення» міста. Згодом цього ж німця Росія використала як іноземного спостерігача на фейкових вересневих псевдовиборах. Крім того, організація спонсорувала створення відверто пропагандистських фільмів («Невидима війна НАТО…», «Реалії Донбасу»), які потім транслювалися англійською, французькою та російською мовами через африканський телеканал Afrique Média TV.
Для поширення антизахідних та антиукраїнських наративів безпосередньо в Африці GlobUs масштабно скуповує лояльність місцевих медіа. Аналітики Viginum встановили, що мережа управляє щонайменше трьома Telegram-каналами із загальною аудиторією понад 75 тисяч підписників, а також тісно співпрацює з африканськими журналістами, блогерами та політичними діячами. Таким чином Москва намагається нав’язати країнам Глобального Півдня власне трактування війни та сформувати на континенті прихильне ставлення до анексії українських земель.
Масовані удари Росії по території України не вплинули на позицію президента США Дональда Трампа щодо Володимира Путіна. Про це 11 червня заявив радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк у коментарі для РБК-Україна.
Він зазначив, що для зміни ставлення Трампа недостатньо лише демонструвати наслідки війни, оскільки емоційна складова вже не має такого значення у глобальних медіа, як раніше. Для ефективного впливу потрібні інші аргументи — ті, що зачіпають особисту репутацію політика та його прагматичні інтереси.
На думку Подоляка, варто використовувати інструменти, які демонструють, що дії Росії шкодять міжнародному авторитету США, послаблюють її зв’язки з європейськими партнерами і створюють загрози для безпеки. Крім того, необхідно показати, як Москва провокує нові конфлікти у різних регіонах світу — зокрема в Азії, Африці та Латинській Америці.
Він наголосив, що сьогодні структура “Вагнер” перетворюється на “Африканський корпус” і прагне посилити вплив у низці країн. Це має пряме економічне відображення — на доходах, боргових зобов’язаннях і загальному фінансовому становищі США.
Подоляк підкреслив, що аргументи мають бути адресні: для Трампа — раціональні й фінансові, для інших впливових осіб — гуманітарні та етичні. Лише така комплексна стратегія дозволить досягти змін у ставленні американських політиків до війни в Україні та ролі Росії у ній.
Після припинення діяльності ПВК “Вагнер” в Україні, з’явилися нові приватні військові компанії (ПВК), які продовжують брати участь у бойових діях на сході України. Політична аналітикиня Анна Круглова в колонці для видання RUSI детально описує, які російські ПВК тепер замінили “Вагнер” на фронті та їх роль у сучасному конфлікті.
Оскільки “Група Вагнера” фактично припинила своє існування минулого року після смерті її лідера Євгена Пригожина, може здатися, що загроза з боку недержавних суб’єктів на полі бою в Україні зникла. Однак Україна продовжує приваблювати різноманітні воєнізовані угруповання, більшість з яких дотримуються вкрай правих поглядів.
Однією з найвідоміших є “Русич”, яка бере активну участь у конфлікті в Україні з 2014 року і дотримується неонацистських переконань. Один з її лідерів, Олексій Мільчаков, прославився не тільки тим, що публічно і гордо назвав себе нацистом, а й схильністю до садистського насильства після того, як зняв на відео, як він вбиває і їсть цуценя. Однак слід зазначити, що “Русич”, схоже, не користується особливою популярністю серед російських крайніх правих. Так, Сергій Коротких, один із творців російського націонал-соціалістичного руху і союзник найсумновідомішого російського неонациста Максима Марцинкевича (на прізвисько Тесак), заявив, що таких людей, як Мільчаков, вважають “невдахами” в русі і розглядають їхню участь у війні як можливість привернути увагу в соціальних мережах. Це може бути правдою, оскільки соціальні канали групи містять дуже мало ідеологічного контенту, а та невелика кількість, що доступна, здебільшого присвячена вбивствам українських солдатів, яких, судячи з усього, “Русич” вважає другосортною расою.
Інша вкрай права група — це Російський імперський рух (або, зокрема, його військове крило, Імперський легіон) та його дрібніші філії, які називають себе “націоналістами”. Вони вважають, що Україна як держава не повинна існувати і вона просто частина Росії; отже, вони розглядають свою участь у війні як внесок в об’єднання російських територій з кінцевою метою створення нової Російської імперії з правлячим монархом. У соціальних мережах групи повно постів, присвячених поясненню її поглядів та обґрунтуванню її участі у справах України. Слід зазначити, що, попри захоплене привітання війни та активну участь у ній, група позиціонує себе як опозиція російському уряду. В її риториці проступає надія, що її участь зрештою допоможе досягти її стратегічної мети — зміни режиму в Росії та захоплення політичної влади.
Гасло Імперського легіону
За останній рік так званий Російський добровольчий корпус (РДК) також набув певної популярності як російське угруповання, що воює на боці України. Цю групу заснував у серпні 2022 року Денис Капустін (нині Нікітін), громадянин Росії з Німеччини. Вважається, що Капустін дотримується неонацистських поглядів, і його навіть називають “ключовою фігурою в європейських вкрай правих колах” і “одним із найнебезпечніших неонацистів у регіоні”. Інший учасник руху, Олексій Левкін, раніше очолював неонацистське угруповання “Вотанюгенд” і називав героєм норвезького терориста Андерса Брейвіка. Кілька інших членів також неодноразово висловлювали публічну підтримку крайнім правим групам і терористам.
Сам Нікітін в інтерв’ю PBS говорив: “Ісламізація, культурний марксизм, мультикультуралізм — я думаю, що все це — всі ці речі шкідливі. Європейська культура безумовно перебуває під загрозою зникнення. Я вірю в такі речі, як Велика Заміна”. Ці та інші коментарі Нікітіна перегукуються з вкрай правою ідеологією, яка не залишає сумнівів щодо політичних поглядів його самого та його руху. Однак з інтерв’ю з іншими членами руху видно, що ступінь прийняття цих поглядів варіюється — деякі члени кажуть, що дотримуються традиціоналістських поглядів, але не згодні з більш крайніми правими ідеями, а інші навіть стверджують, що імідж РДК як вкрай правої групи був створений та просувався їхніми супротивниками в Росії (де групу визнано терористичною організацією). Хоча це може бути правдою, російські неонацисти висловили підтримку РДК у своїх соціальних мережах (наприклад, в Telegram-каналі “Націонал-соціаліст”) і навіть закликали робити пожертви, щоб допомогти пораненим бійцям РДК отримати медичну допомогу.
Крім них, існують ще два угруповання, що підтримують Україну, — “Легіон Свободи Росії” і “Батальйон Сибір”, проте достовірної інформації недостатньо, щоб робити однозначні висновки щодо їхньої ідеологічної орієнтації.
У будь-якому разі, схоже, що, попри зникнення “Групи Вагнера”, Україна, як і раніше, залишається привабливим полем дій для різних недержавних суб’єктів, багато з яких дотримуються вкрай правих переконань і є активними в соціальних мережах, повідомляючи про свою діяльність і вербуючи нових членів, а також здійснюючи акти насильства. Їхня присутність у регіоні є приводом для занепокоєння, вона не тільки ще більше погіршує ситуацію на полі бою, а й становить загрозу безпеці для Європи, оскільки ці угруповання можуть спробувати (як деякі вже зробили) вивести свою діяльність за межі України.
Африканська республіка Малі, яка нещодавно розірвала дипломатичні відносини з Україною, зіткнулася з новим дипломатичним конфліктом, цього разу зі Швецією. У п’ятницю Міністерство закордонних справ Малі оголосило шведському послу, що йому необхідно залишити територію країни протягом трьох днів. Про це стало відомо з повідомлення на офіційній сторінці відомства у мережі X.
Основна причина цього ультиматуму полягає в фінансовій допомозі. Шведський міністр з питань співробітництва у сфері розвитку Йоган Форссель в соцмережах висловився про неприпустимість того, що Швеція продовжує фінансувати Малі на мільйони шведських крон щорічно, одночасно підтримуючи боротьбу України проти російської агресії. Форссель заявив, що Швеція вирішила згорнути програму фінансової допомоги Малі, що і стало основною причиною дипломатичного конфлікту.
Малі сприйняло цю заяву як ворожу, що призвело до рішення про висилку шведського посла. Цей дипломатичний скандал є продовженням вже існуючих суперечок, які почалися після того, як повстанці-туареги в Малі заявили про знищення десятків бойовиків приватної військової компанії “Вагнер”. Головне управління розвідки Міноборони України натякнуло, що цей результат міг бути досягнутий завдяки сприянню українських спецслужб.
Відповідно, Малі звинуватило Україну у підтримці міжнародного тероризму і розірвало з нею дипломатичні відносини. Українське Міністерство закордонних справ рішуче відкинуло ці звинувачення, підкресливши, що Україна не має ніякого стосунку до підтримки терористичних актів.
Розгром підрозділу ПВК “Вагнер” у Малі — це набагато більше, ніж окремо взята успішна операція туарегів, стверджує військовий оглядач Олександр Коваленко. Це згасання цілої епохи і фактичний кінець знаменитої військової контори.
Туареги організували чудову засідку на російських найманців групи Вагнера, водночас показавши, що нічого особливого у цих блідих окупантах немає. Якоюсь мірою за розвінчання ореолу певної особливості й ексклюзивності цього угруповання взялася у 2022 році Україна, коли ПВК “Вагнер” було знекровлено, а їхнього керівника, після стрімкого медійного зльоту, довели до істерики, що призвела до відомого результату.
Однак у різанині серед барханів Малі є цікавий момент, окрім самого факту винесення колони ПВК “Вагнер” із великою кількістю загиблих та полонених росіян.
Після істеричного кидка Пригожина на Москву, група Вагнера почала втрачати свій вплив в Африці. Її поступово витискали з різних майданчиків впливу, а найяскравішим прикладом стала повна заміна “вагнерівців” у Буркіна-Фасо на Африканський корпус. Щоправда, темпи поширення впливу Африканського корпусу трохи пригальмували, оскільки частина їхніх підрозділів взяла участь у травневому перформансі МО РФ.
У свою чергу, варто зазначити, Малі — це остання ділянка, де ПВК “Вагнер” зберігала контроль та отримувала прибуток, насамперед від золотовидобування. Важливість Малі для “вагнерівців” наголошується на тому, що в цій країні особисто був присутній Антон Єлізаров “Лотос”, фактично керівник групи. Але не допомогло.
Тепер заміну групі Вагнера на Африканський корпус готують за тим самим принципом і сценарієм, що й у Сирії.
Нинішній розгром колони може цей процес лише прискорити, з огляду не лише на послаблення ПВК “Вагнер”, а й показового приниження групи туарегами.
Та, як кажуть, нема лиха без добра. ПВК “Вагнер” – це вже відпрацьований матеріал. Про Африку вони можуть забути й не мріяти. А ось відправлення Африканського корпусу та повна заміна ними африканських ділянок контролю групи Вагнера розвантажить хоча б один напрямок на півночі Харківщини. Зі свого боку, туареги показали високий клас нейтралізації російських найманців і, я більш ніж впевнений, повторять це з Африканським корпусом, і не раз.
Що ж до ПВК “Вагнер”, недобитого в Африці та видавленого звідусіль, то найманцям групи слід розуміти, що після повернення до Росії на них там чекає аж ніяк не райдужна перспектива. Керівництво, тією чи іншою мірою, буде пущено під ніж, як у переносному, так і у прямому значенні. А ось рядовий склад просто кинуть до м’ясорубки в Україну.
Після ліквідації тріо “Пригожин, Чекалов, Уткін”, ПВК “Вагнер” мав останній шанс на виживання, і цей шанс був у руках амеби Антона Єлізарова “Лотоса”. Але амеба вирішила сховатися подалі від Росії в Малі — не допомогло. Розгром від туарегів матиме наслідки для групи Вагнера набагато критичніші, аніж просто десятки відео з десятками трупів і згорілими кістяками ББМ. Це — остаточний аргумент для повного виведення групи з Африки, після чого її остаточно зачистять у тій чи іншій формі.
Терористи горезвісного угруповання «Вагнер» залучені до виховних програм табору у Криму. Туди звезли малечу не лише з РФ, але і з ЄС також.
Приголомшливі фотодокази оприлюднило провідне балтійське видання Delfi. Зазначається, що до міжнародного табору «Артек» прибули кілька десятків дітей з Естонії.
Батьки цілком свідомо й добровільно пішли на такий крок. У Міністерстві закордонних справ Естонії пояснили, що урядовцям відомо про проведення цього заходу, імена та прізвища тих, хто перебуває в окупованому Криму встановлюються.
«Відрядження дітей на загарбані Росією території та в райони, де ведуться бойові дії, є неприйнятним та безвідповідальним. Організація таких таборів — це спроба РФ створити так звану «мережу співвітчизників» для молоді, яка живе за кордоном. Ми знаємо про це і закликаємо батьків бути відповідальними, бо молоді люди, як правило, більш сприйнятливі до російської пропаганди», — прокоментували в естонському МЗС.
Чи будуть реальні рішучі кроки, а не порожня демагогія, у Таллінні не уточнили, посилаючись на процес вивчення ситуації, яка склалась. Українським дипломатам в Естонії також слід долучитися до цього, не відсиджуючись у посольстві й консульствах.
Залучення дітей до таких таборів може мати серйозні наслідки для їхнього світогляду та майбутнього. Відомо, що угруповання «Вагнер» активно використовує пропагандистські методи, спрямовані на формування лояльності до Росії серед молоді. Це викликає стурбованість як у міжнародних організацій, так і у представників країн ЄС.
Глава Чеченії Рамзан Кадиров оголосив про успішні перемовини між керівництвом «Ахмата» і «Вагнера». У переговорах брали участь командир спецназу «Ахмат» та заступник командира 2-го армійського корпусу так званої ЛНР Апті Алаудінов з боку кадирівців, а з ПВК – Олександр Кузнєцов.
Тепер 3000 колишніх найманців приєднаються до складу його спецназу. Міноборони Росії вже виділило необхідну кількість вакантних посад у складі спецназу «Ахмат» для розміщення “вагнерівців”, які після вирішення всіх організаційних питань зможуть розпочати виконання бойових завдань.
За думкою аналітиків, згадка Кадирова про МО Росії вказує на те, що ці елементи «Вагнера» будуть підпорядковані саме міністерству, а не Росгвардії. Його заява формалізує полювання Міноборони, яке тривало з 2023 року, на ті елементи ПВК, що залишилися.
“Раніше ISW оцінювало, що МО Росії розпочало кампанію в початку-середині 2023 року, яка мала на меті пряме підпорядкування сил Вагнера МО Росії. ISW також оцінило, що померлий фінансист групи Вагнера Євген Пригожин і персонал “Вагнера” почали заколот у червні 2023 року на знак протесту проти зусиль Міноборони Росії консолідувати контроль над силами Вагнера. Передача особового складу “Вагнера” до підрозділів спецназу “Ахмат” викликала певну критику з боку пов’язаних з “Вагнером” нерегулярних формувань, таких як диверсійно-штурмова розвідувальна група “Русич”, яка звинуватила цих особового складу “Вагнера” у продажі російському МО”, – йдеться у зведенні.
Інший російський мілблогер також звинуватив Кадирова в перебільшенні кількості переданого персоналу Вагнера. За його словами, більшість найманців ненавидять Кузнєцова та знаходяться в Африці. Водночас кремлівські мілблогери вказують, що у бойовиків ПВК було два варіанти: зберегти свою минулу образу або піти служити російській державі
“Один пов’язаний з Кремлем мілблогер стверджував, що колишні війська Вагнера раніше сформували загін “Камертон” під командуванням спецназу “Ахмат” і що Міноборони Росії не забороняло цьому загону використовувати символіку, мережі та системи управління Вагнером”, – додають аналітики.
Колишній учасник “ПВК Вагнер” Марат Габідуллін розповів про те, що ця організація була спеціально створена для виконання завдань з окупації сходу України, а її єдиним справжнім власником був президент РФ Володимир Путін.
За його словами, Кремль організував різні військові формування на сході України – від найманців приватної військової компанії до “козаків” і “ополчення”, яке, насправді, складалося, в основному, з громадян Російської Федерації.
Нагадаємо, глава Головного управління розвідки України Кирило Буданов вважає, що інформація про розпуск ПВК “Вагнер” не відповідає дійсності, а твердження про смерть лідера групи Євгена Пригожина, який, за передачею, загинув у РФ у серпні 2023 року, неможливо перевірити.
Австрійський бізнесмен Ян Марсалек, колишній операційний директор німецької платіжної компанії Wirecard, виявився російським агентом і працював на російські спецслужби, використовуючи свою роботу у Wirecard для незаконного переказу коштів.
Стаття The Wall Street Journal розкриває, що Марсалек втік до Москви після виявлення, що приблизно 2 мільярди доларів зникли з балансу компанії у червні 2020 року. Після вильоту з Австрії, літак, на якому знаходився Марсалек, приземлився в Білорусі, де його доставили до Москви. В Росії йому видали паспорт на вигадане ім’я.
За даними WSJ, Марсалек використовував свій статус в компанії Wirecard для того, щоб допомагати російським спецслужбам передавати гроші для фінансування різних операцій у всьому світі.
Цей випадок розкриває великий рівень корупції та шпигунської діяльності, який може мати важливі наслідки для взаємин Німеччини та Росії, а також для безпеки фінансових систем та компаній.
