centernews360

Позначка: планета

  • Землю накрила перша весняна магнітна буря

    Землю накрила перша весняна магнітна буря

    Землю накрила перша за цю весну тривала магнітна буря. Про це повідомили у Telegram-каналі лабораторії сонячної астрономії (XRAS). Науковці відстежують корональний викид маси, спрямований у бік нашої планети.

    За даними фахівців, буря виявилася стабільною і вже триває щонайменше дев’ять годин. Упродовж цього часу геомагнітні коливання залишаються на рівні G1.7, що відповідає бурі середнього класу.

    Також зафіксовано підвищену швидкість сонячного вітру — близько 700 кілометрів за секунду. Зазвичай цей показник становить приблизно 300–400 кілометрів за секунду, що майже вдвічі менше.

    За попередніми прогнозами, магнітна буря могла тривати два-три дні. Однак зараз науковці припускають, що найближчим часом може настати перерва у геомагнітних збуреннях і ситуація поступово стабілізується.

    Фахівці радять у такі періоди уважніше ставитися до самопочуття. Зокрема, рекомендується контролювати артеріальний тиск і не пропускати прийом призначених ліків, пити більше води, уникати важкої їжі, кави та алкоголю. Також важливо добре висипатися, більше відпочивати і не перевантажувати організм.

    Магнітні бурі виникають як реакція магнітосфери Землі на сильний вплив сонячного вітру. Після спалахів на Сонці магнітне поле планети починає коливатися, що може впливати не лише на технічні системи, а й на самопочуття людей. Такі явища можуть тривати від кількох годин до кількох днів.

  • Вчені виявили гігантський резервуар водню під землею

    Вчені виявили гігантський резервуар водню під землею

    Нове дослідження показує, що земне ядро може містити величезні запаси водню — елемента, життєво важливого для життя. За підрахунками вчених, цього об’єму вистачило б, щоб заповнити близько 45 земних океанів.

    Світовий океан покриває близько 70% поверхні Землі, але водню там значно менше, ніж у ядрі планети. За словами провідного автора дослідження, доцента Школи наук про Землю і космос Пекінського університету Дун’яна Хуана, водень у ядрі може становити від 0,36% до 0,7% маси Землі. Це робить ядро найбільшим резервуаром водню на планеті.

    Вчені вважають, що більша частина води на Землі утворилася під час формування планети, а не пізніше внаслідок зіткнень із кометами. На першому етапі розвитку Землі більшість води залишалася у ядрі, а мантія і кора містили менше. На поверхні, де зародилося життя, води ще менше. Земне ядро формувалося понад 4,6 мільярда років тому з каменю, газу та пилу навколо Сонця. Під великим тиском утворилася рідка металева маса, здебільшого з заліза та нікелю, що живить магнітне поле планети. Нові дослідження використовують принципово новий метод. Зразки заточували до голчастої форми діаметром близько 20 нанометрів, потім іонізували атоми й підраховували їх по одному. Також експерименти відтворювали умови ядра — температуру і тиск — використовуючи залізо як замінник рідкого металу. Атомно-зондова томографія дозволила вивчати розподіл водню та інших елементів у трьох вимірах.

    За результатами експериментів, співвідношення водню до кремнію в наноструктурах становить приблизно 1 до 1. Це дозволило оцінити кількість водню в ядрі і підтвердити, що він може бути основним резервуаром водню на Землі.

    Дослідження допомагає краще зрозуміти формування планет і еволюцію життя на Землі, а також роль водню в геологічних процесах планети.

  • Вивчення минулого Антарктиди допомагає передбачити підвищення рівня моря

    Вивчення минулого Антарктиди допомагає передбачити підвищення рівня моря

    Вчені досліджують минуле Західно-Антарктичного льодовикового щита, щоб зрозуміти його реакцію на сучасне глобальне потепління.

    Льодовики Туейтс і Пайн-Айленд, що знаходяться в секторі моря Амундсена, тануть найшвидше на планеті, викликаючи занепокоєння щодо стабільності всього крижаного щита. Щоб оцінити ризики, дослідники звернулися до пліоценової епохи (5,3–2,58 мільйона років тому), коли глобальні температури були на 3–4 °C вищими, а рівень моря перевищував сучасний на понад 15 метрів. Тоді саме танення льоду Західної Антарктиди значною мірою сприяло підвищенню рівня моря.

    Очолюване професором Кейдзі Хорікавою дослідження ґрунтувалося на аналізі глибоководних відкладень. Вчені виявили, що край льодовикового щита відступав щонайменше п’ять разів протягом пліоцену, підкреслюючи його чутливість до підвищення температур. Відкладення показали чергування холодних і теплих фаз: товсті сірі глини відповідали льодовиковим періодам, коли лід покривав більшу частину континентального шельфу, а тонші зеленуваті шари формувалися в тепліші міжльодовикові періоди. Крім того, дослідники ідентифікували 14 інтервалів, багатих уламковими породами льодовикового походження, що свідчить про великі події часткового танення. Щоб оцінити масштаби відступу льодовика, вчені виміряли ізотопи стронцію, неодиму та свинцю в осадових шарах і порівняли їх з сучасними донними відкладеннями та континентальними породами. Результати показали, що уламки походять із внутрішніх районів Західної Антарктиди.

    Дослідження демонструє чотириетапний цикл: під час похолодання льодовиковий щит був великим і стабільним, а потепління спричиняло базальне танення й відступ льоду вглиб материка. У пікові періоди танення великі айсберги відколювалися та переносили опади через море Амундсена. Після похолодання льодовиковий покрив швидко відновлювався, остаточного колапсу не відбувалося.

    Результати підкреслюють крайню вразливість Західно-Антарктичного льодовикового щита до майбутнього потепління та його потенційну здатність спричиняти суттєве підвищення рівня моря.

  • Вчені дізналися, як давні кліматичні зміни вплинули на льодовиковий щит Гренландії

    Вчені дізналися, як давні кліматичні зміни вплинули на льодовиковий щит Гренландії

    Перше дослідження в рамках проєкту GreenDrill виявило, що гренландська крижана шапка Прудхо-Дом повністю зникла близько 7000 років тому, набагато пізніше, ніж вважали раніше. Дослідження очолював Університет Баффало, а його метою був збір зразків гірських і осадових порід, похованих під льодовиковим щитом Гренландії.

    Вчені проаналізували керни з глибини 500 метрів, взяті під час експедиції на вершині Прудхо-Дому у 2023 році. Для датування використовували метод люмінесцентного аналізу осадових порід. Він ґрунтується на здатності електронів залишатися захопленими у мінеральних зернах, поки породи не піддадуться повторному впливу світла, після чого випромінюють вимірне світіння. Інтенсивність цього світіння дозволила встановити, що осадові породи Прудхо-Дому востаннє піддавалися впливу денного світла приблизно 6000–8200 років тому.

    За словами професора Джейсона Брінера, цей період збігається з голоценом — міжльодовиковим періодом, який розпочався 11 000 років тому і характеризувався відносною кліматичною стабільністю. Помірні температурні підвищення того часу спричинили танення льодовика, що могло тримати його у відступі тисячі років. Вчені застерігають, що сучасні кліматичні зміни можуть призвести до аналогічного танення Прудхо-Дому в найближчі десятиліття. Результати дослідження мають також значення для прогнозування підвищення рівня моря. Аналіз найбільш вразливих районів уздовж краю льодовикового покриву дозволяє визначити, які території опиняться під найбільшим ризиком першими.

    Дані вказують, що під час голоцену температура в регіоні була на 3–5 градусів Цельсія вищою, ніж сьогодні, а сучасні прогнози передбачають досягнення таких показників у Прудхо-Дом до 2100 року. Це робить дослідження надзвичайно важливим для оцінки впливу глобального потепління на льодовикові покриви та прибережні території.

  • Як лісові пожежі впливають на якість повітря та клімат

    Як лісові пожежі впливають на якість повітря та клімат

    Дослідники виявили, що лісові пожежі викидають у атмосферу значно більше забруднювальних газів, ніж передбачалося раніше. Поширюючись, вони утворюють хмари газів і частинок, які погіршують якість повітря, особливо в регіонах із високим рівнем антропогенного забруднення.

    Нове дослідження показало, що масштаби цього забруднення були недооцінені. Вчені виявили, що дрібні частинки, які утворюються під час пожеж, здатні погіршувати повітря ще більше, ніж леткі органічні сполуки, що зазвичай враховуються в оцінках викидів.

    Щороку пожежі знищують великі площі рослинності, викидаючи суміш водяної пари, попелу та вуглецевмісних хімічних сполук. Деякі з них є летючими органічними речовинами, інші стають газоподібними лише за високих температур. Потрапивши в атмосферу, ці частково леткі сполуки легше утворюють дрібні частинки, що раніше часто не враховувалися у дослідженнях. Команда дослідників включила ці раніше ігноровані сполуки в аналіз, щоб точніше оцінити вплив пожеж на повітря, здоров’я людей і глобальний клімат. За словами першого автора дослідження Люйіна Хуаня, це збільшило оцінку викидів органічних сполук від пожеж приблизно на 21%. Вчені проаналізували глобальні дані про лісові пожежі з 1997 по 2023 рік і визначили типи та кількість летючих органічних сполук, що виділяються під час горіння різної рослинності. Розрахунки показали, що щороку пожежі викидають близько 143 мільйони тонн органічних сполук. Хоча це більше попередніх оцінок, загалом забруднення повітря через діяльність людини залишається вищим.

    Дослідження підкреслює важливість врахування всіх видів сполук у дослідженнях викидів від пожеж і дає змогу точніше оцінити їхній вплив на довкілля та здоров’я людей.

  • Потоки водяної пари рухаються до полюсів, загроза посух і повеней

    Потоки водяної пари рухаються до полюсів, загроза посух і повеней

    Нове дослідження Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі показало, що за останні 40 років атмосферні річки — потоки водяної пари в атмосфері — змістилися у бік полюсів приблизно на 6–10° у обох півкулях. Це зміщення вже впливає на погодні умови та розподіл опадів у всьому світі.

    Вчені зазначають, що основною причиною цього явища є похолодання в східній тропічній частині Тихого океану, проте повний ланцюг впливів ще не вивчений.

    Атмосферні річки можуть переносити величезні обсяги водяної пари — одна така річка транспортує стільки ж, скільки річка Міссісіпі на поверхні Землі. Наприклад, “Ананасовий експрес” доставляє вологу з тропічного Тихого океану до західного узбережжя США та Канади, забезпечуючи близько половини опадів у цьому регіоні. За словами дослідників, зміщення атмосферних річок до полюсів означає, що регіони, які раніше отримували опади від цих потоків, можуть зіткнутися з посухами і аномальною спекою. Водночас райони у вищих широтах, навпаки, можуть отримати більше дощів, сильні штормові явища та підвищений ризик повеней.

    Наслідки цього глобального зміщення ще повністю не вивчені. Зокрема, поки що незрозуміло, як зміщення атмосферних річок вплине на океани та глобальні кліматичні системи.

  • Як космічний пил розкрив таємниці кліматичного минулого Арктики

    Як космічний пил розкрив таємниці кліматичного минулого Арктики

    Вчені реконструювали 30-тисячолітню історію арктичного морського льоду, використовуючи космічний пил, захоплений льодовим покривом. Отримані результати свідчать про те, що сучасне танення Арктики відбувається швидше, ніж прогнозували раніше.

    З моменту початку регулярних супутникових спостережень у 1979 році площа арктичного морського льоду скоротилася більш ніж на 42 відсотки. Щоб краще зрозуміти довгострокові зміни, науковці дослідили морський пил, заблокований у льоді, що дозволило відтворити картину стану льодового покриву за останні 30 тисяч років.

    У міру потепління клімату лід стає тоншим і відступає, відкриваючи великі ділянки океану. На відміну від льоду, який відбиває більшу частину сонячного світла, темна поверхня води активно поглинає тепло. Це створює замкнене коло, яке ще більше прискорює танення. Кліматичні моделі припускають, що вже протягом найближчих десятиліть в Арктиці можуть з’являтися літні періоди без морського льоду. Вчені продовжують вивчати можливі наслідки цих змін для екосистем і людських спільнот.

    Дослідникам давно відомо, що частинки космічного пилу постійно осідають на Землю та накопичуються в океанічних відкладеннях. Нове дослідження показало, що наявність або відсутність такого пилу на морському дні може слугувати індикатором змін льодового покриву протягом тисячоліть. За словами доцента кафедри океанографії Вашингтонського університету Френкі Павіа, розуміння просторових і часових закономірностей скорочення льоду допоможе точніше прогнозувати майбутні кліматичні зміни. Це також важливо для оцінки впливу потепління на рибальство, продовольчі ресурси та можливі геополітичні процеси в Арктиці. Космічний пил утворюється під час вибухів зірок або руйнування комет. Частина цих частинок містить рідкісний ізотоп гелію — гелій-3, який захоплюється поблизу Сонця. Саме цей елемент дозволяє вченим відрізняти космічний матеріал від частинок земного походження. Морський лід блокує потрапляння пилу на дно океану, тоді як відкрита вода дозволяє йому накопичуватися в осадових породах. Дослідники проаналізували керни осадів, зібрані у трьох різних регіонах Арктики, що відрізняються сучасними умовами льодового покриву. Це дало змогу відновити детальну історію змін морського льоду за 30 тисяч років.

    Результати показали, що періоди постійного льодового покриву супроводжувалися вкрай низькою кількістю космічного пилу у відкладеннях. Подібна картина спостерігалася і під час останнього льодовикового максимуму близько 20 тисяч років тому. Коли ж клімат теплішав і лід відступав, кількість космічного пилу в осадах зростала.

    Крім того, вчені порівняли отримані дані з показниками доступності поживних речовин. З’ясувалося, що активне споживання поживних елементів було характерне для періодів із мінімальним льодовим покривом і знижувалося під час його розширення. У майбутньому скорочення морського льоду може призвести до зростання активності фітопланктону, що матиме значний вплив на весь харчовий ланцюг Арктики.

  • Астропрогноз на кінець грудня: випробування перед новим стартом

    Астропрогноз на кінець грудня: випробування перед новим стартом

    Кінець грудня несе із собою складне, але водночас символічно важливе енергетичне тло. За словами астрологині та авторки YouTube-каналу Марини Скаді (Марини Соколової), третя декада місяця проходить під впливом напружених аспектів Венери, що може позначитися на емоційному стані людей, їхніх стосунках та внутрішньому балансі.

    21 грудня Венера формує квадрат із Сатурном, а 24 грудня — із ретро-Нептуном. Ці астрологічні конфігурації створюють атмосферу обмежень, ілюзій та внутрішніх сумнівів. У цей період багато хто може відчувати втому, роздратування, підвищену чутливість або бажання наполягати на своєму. Передноворічна метушня лише посилює ці відчуття, додаючи напруги у спілкуванні та побутових справах.

    Астрологиня застерігає: з 20 до 30 грудня особливо важливо зберігати спокій, не піддаватися на провокації та уникати з’ясування стосунків, особливо в ключові дати — 21 і 24 грудня. Конфлікти, претензії чи різкі слова можуть залишити тривалий емоційний слід і зіпсувати атмосферу свят, створивши ризик зустріти їх у відчутті самотності.

    Водночас цей період несе і глибший сенс. Напружені аспекти Венери — це шлях від ілюзій та внутрішніх обмежень до усвідомлення справжніх цінностей. Саме через випробування людина отримує шанс побачити, що для неї справді важливо, навчитися чути інших і підтримувати теплоту у стосунках.

    Поліпшення ситуації починаються від 31 грудня. У цей час формується стеліум Сонця, Марса і Венери, який символізує різку зміну енергетики. Кризові моменти попередніх днів стають підготовкою до нового етапу, наповненого силою, гармонією та бажанням діяти. Це період, коли внутрішня узгодженість і єдність із близькими створюють простір для натхнення, радості та старту нового життєвого циклу.

    Кінець грудня нагадує: навіть найскладніші дні можуть стати основою для позитивних змін, якщо зберігати повагу, турботу та здатність бути поруч одне з одним.

  • Природний водень, нове джерело чистої енергії для людства

    Природний водень, нове джерело чистої енергії для людства

    Неймовірні запаси «золотого» водню у земній корі можуть забезпечити людство енергією на тисячі років.

    Дослідники виявили, що у земній корі ховається величезна кількість природного водню, відомого як «золотий» водень. За оцінками, цих запасів вистачить, щоб задовольнити потреби людства в енергії на десятки тисяч років. Водень утворюється природним шляхом і може допомогти у декарбонізації економіки. Основна проблема — знайти родовища та визначити безпечні та ефективні способи видобутку.

    Першою продуктивною водневою свердловиною у світі стала свердловина у селі Буракебугу (Малі). Після вибуху у 1987 році її закинули, а у 2011 році компанія Petroma відновила роботу свердловини. Село сьогодні отримує електроенергію від природного водню. Водень — це чисте джерело енергії, бо при спалюванні утворюються лише вода та тепло, без викидів парникових газів. За оцінками, континентальна кора Землі виробила достатньо водню, щоб покрити енергетичні потреби людства протягом 170 000 років. Минулого року вчені підрахували, що Земля містить близько 6,2 трильйона тонн водню — у 26 разів більше, ніж залишки нафти в надрах планети. Більшість запасів розташовані глибоко під землею або далеко від берегів, але навіть 2% від них можуть замінити викопне паливо на 200 років.

    Вчені створили карту потенційних водневих родовищ у США, використовуючи гравітаційні та магнітні дані. Основні умови для утворення водневих запасів: породи, багаті на залізо, уран та торій; висока температура (250–300 °C); герметичні резервуари; низька мікробна активність.

    Природний водень має потенціал стати ключовим джерелом енергії у майбутньому, особливо для виробництва електроніки, промисловості, транспорту та житлового сектору. За прогнозами, попит на водень до 2050 року може зрости в п’ять разів.

  • Вчені з’ясували, чому Земля чекала мільярд років, щоб почати “дихати”

    Вчені з’ясували, чому Земля чекала мільярд років, щоб почати “дихати”

    Коли Земля вперше почала “дихати”: вчені з’ясували, чому кисень з’явився із запізненням.

    Сьогодні складно уявити життя без кисню, однак мільярди років тому атмосфера Землі виглядала зовсім інакше. Нове дослідження, проведене вченими з Університету Окаями, пропонує пояснення, чому кисень з’явився на планеті із затримкою майже на мільярд років після того, як перші мікроорганізми навчилися його виробляти.

    За даними дослідження, опублікованого в журналі SciTechDaily, ключову роль у затримці могли відіграти нікель і сечовина — дві сполуки, які раніше не розглядалися як фактори, що впливають на рівень кисню. Надлишок цих речовин у древніх океанах, ймовірно, гальмував ріст ціанобактерій — мікроорганізмів, що виробляють кисень у процесі фотосинтезу. Поступове зменшення кількості нікелю та сечовини дозволило ціанобактеріям розмножуватися, що й призвело до різкого зростання рівня кисню в атмосфері — події, відомої як Велика окислювальна подія (ВОК), яка сталася близько 2,4 мільярда років тому. Саме вона змінила хімічний склад планети й створила умови для розвитку складного життя. Щоб підтвердити цю гіпотезу, дослідники провели експерименти, моделюючи умови архейської Землі. Вони відтворили можливі хімічні реакції, що могли призводити до природного утворення сечовини, а також вирощували культури ціанобактерій у середовищі з різною концентрацією нікелю. Результати показали, що високий вміст цих елементів дійсно пригнічує ріст мікроорганізмів і знижує виділення кисню.

    Ведучий автор дослідження, доктор Ділан Ратнаяке, наголосив, що результати роботи дають змогу краще зрозуміти, як на перших етапах розвитку життя навіть невеликі зміни у складі океанів могли впливати на глобальні процеси. Це відкриття також допомагає уточнити моделі еволюції планет з потенціалом для життя за межами Землі.