Позначка: озера

  • Озера під Антарктидою — ключ до розуміння кліматичних змін у світі

    Озера під Антарктидою — ключ до розуміння кліматичних змін у світі

    Вчені виявили під крижаним щитом Антарктиди понад вісімдесят нових підльодовикових озер, які раніше залишались невідомими. Це відкриття суттєво розширює знання про гідрологію крижаного континенту та може допомогти краще зрозуміти майбутню стабільність льодовикових щитів і глобального клімату.

    Дослідження стало можливим завдяки супутниковим даним, зібраним апаратом CryoSat Європейського космічного агентства. Аналізуючи інформацію, зібрану в період із 2010 по 2020 рік, дослідникам вдалося зафіксувати 85 нових озер під багатокілометровим шаром льоду поблизу Південного полюса. Загальна кількість відомих активних підльодовикових озер тепер становить 231.

    За словами провідної авторки дослідження Саллі Вілсон з Ліндського університету, ці активні озера, які періодично наповнюються та осушуються, відкривають унікальне вікно в глибинні процеси, що відбуваються під антарктичним крижаним щитом. Також було виявлено п’ять гідрологічних систем — мережі з кількох озер, пов’язаних між собою потоками талої води. Раніше спостереження за підльодовиковими озерами було обмежене: до цього моменту науковцям вдалося зафіксувати лише 36 повних циклів наповнення та осушення таких водойм. У межах нового дослідження кількість зафіксованих циклів зросла ще на 12. Це стало можливим завдяки високоточним супутниковим вимірюванням зміни висоти поверхні льоду, яка коливається в міру руху води під льодовиком. Супутник CryoSat, запущений у межах програми FutureEO, спеціалізується на моніторингу товщини полярного морського льоду, змін висоти льодовиків та крижаних щитів по всьому світу. Саме завдяки його тривалим спостереженням вдалося виявити, що підльодовикова гідрологія Антарктиди значно динамічніша, ніж вважалося раніше. Підльодовикові озера утворюються в результаті накопичення талої води, що виникає під впливом геотермального тепла та ковзання льоду по корінній породі. Ця вода може періодично накопичуватись у западинах і стікати, знижуючи тертя між льодовиком і земною поверхнею, що впливає на швидкість руху льоду.

    Найбільшим відомим підльодовиковим озером є озеро Схід, що знаходиться під Східно-Антарктичним льодовиковим щитом. Його об’єм може сягати від 5000 до 65 000 кубічних кілометрів води, а поверхня водойми прихована під чотирма кілометрами льоду. Хоча воно вважається стабільним, можливі зміни в його стані можуть мати вплив на циркуляцію океанів, рівень світового океану та морські екосистеми.

    Циклічність заповнення й осушення підльодовикових озер — важливий елемент у моделюванні кліматичних процесів. Дані про зміну водного балансу під крижаними щитами допомагають науковцям краще прогнозувати взаємодію між льодовиками, океанами, атмосферою та геологічними структурами, а отже — розуміти, як швидко може змінюватися глобальний клімат у майбутньому.

  • Глобальне потепління знищує кисень у водоймах

    Глобальне потепління знищує кисень у водоймах

    У світі спостерігається швидке падіння рівня кисню в озерах, що загрожує водним екосистемам. Дослідження вчених Китайської академії наук (CAS), опубліковане в Science Alert, показує, що ситуація в озерах погіршується набагато швидше, ніж у річках і морях.

    Озера стрімко втрачають кисень: в період з 1980 по 2017 рік рівень кисню в поверхневих водах знизився на 5,5%, а у глибоких шарах – на 18,6%. 80% досліджених озер вже демонструють критичне виснаження кисню. Глобальне потепління – основна причина: підвищення температури знижує розчинність кисню у воді. Хвилі тепла стали причиною 7,7% втрат кисню. Цвітіння водоростей через потепління та забруднення відповідальне ще за 10% втрат. Вплив кліматичних змін – 55% втрат кисню в озерах. Якщо тенденція збережеться, до 2100 року рівень кисню в озерах впаде ще на 9% у найгіршому сценарії.

    Чому це небебезпечно? “Мертві зони” – безкисневі ділянки, де гібне риба та інші водні організми. Виснаження кисню спричиняє масову загибель живих істот у водоймах по всьому світу. Прискорене випаровування через потепління посилює посухи, затоплення і загрожує продовольчій безпеці.

    Що робити? Скорочення викидів парникових газів для уповільнення потепління. Зменшення забруднення озер стоком добрив і промислових відходів. Відновлення природних екосистем та контроль за цвітінням водоростей.

  • Половина світових запасів літію прихована під найбільшою соляною пустелею Салар де Уюні

    Половина світових запасів літію прихована під найбільшою соляною пустелею Салар де Уюні

    Салар де Уюні, найбільша соляна пустеля у світі, зберігає в собі один із найбільш цінних ресурсів сучасності — літій. За підрахунками експертів, під поверхнею цієї дивовижної геологічної формації розташовано понад 11 мільйонів тонн літію, що становить приблизно половину світових запасів цього елемента.

    Найбільша соляна пустеля у світі або ж найбільший солончак на землі — це Салар-де-Уюні. Солончак розташований на території Болівії (Південна Америка) на висоті 3660 метрів і займає площу приблизно 10 400 кв. км. Ця соляна пустеля відома своїми блискучими поверхневими водами і шестикутними соляними кірками. Під цією незвичайною поверхнею ховається, як вважається, половина світових запасів літію. Цей цінний елемент особливо затребуваний зараз у зв’язку з величезним поширенням акумуляторних батарей, для виробництва яких він використовується, пише Live Science.

    Солончак Салар-де-Уюні розташований на плато Альтіплано в Андах. Мільйони років тому в цьому регіоні клімат був більш посушливим і спекотним, пояснює Сара Макнайт з Університету Дейтона в штаті Огайо, США.

    Солончак Салар де УюніFullscreen
    Ця соляна пустеля відома своїми блискучими поверхневими водами і шестикутними соляними кірками
    Фото: Wikipedia

    Згодом екстремальна спека призвела до того, що стародавнє озеро випарувалося і після нього залишилися кірки з осадових порід і солі. Тектонічні процеси і вулканічна активність потім виштовхнули ці кірки на високе плато, де вони перебувають і зараз.

    Соляна кірка в Салар-де-Уюні має товщину від 3 до 10 метрів. Цю кірку покриває шар надзвичайно солоної води або розсолу. Але вода також знаходиться на поверхні кірки в деяких місцях через прісноводний підйом, пояснює Макнайт.

    Солончак Салар де УюніFullscreen
    Солончак Салар-де-Уюні.Вид із космосу
    Фото: Wikipedia

    Навколо солончака знаходяться гори і вулкани, з яких спускається тала вода на цю ділянку ландшафту. Прісна вода проникає під кірку, але негайно відділяється від розсолу через різницю в солоності. Оскільки прісна вода менш щільна, ніж розсіл, вона фактично плаває поверх солоної води.

    У результаті процесу під назвою прісноводний підйом, прісна вода створює озера на солончаку. Розмір озер змінюється залежно від сезону і періодів посухи.

    Солончак Салар де УюніFullscreen
    У результаті процесу під назвою прісноводний підйом, прісна вода створює озера на солончаку
    Фото: Wikipedia

    Причиною того, що в солончаку Салар-де-Уюні містяться величезні поклади літію, є прісна вода, що стікає з навколишніх гір. Через гідротермальну і вулканічну активність в Андах, гори мають багато мінералів, наповнених літієм, який вода забирає і забирає вниз у солончак.

    Салар-де-Уюні розташований на території регіону, який називається Літієвий трикутник, що включає частини таких країн, як Болівія, Аргентина і Чилі. Вважається, що в цьому регіоні знаходиться 75% світових запасів літію.

    Що стосується солончака Салар-де-Уюні, то вчені вважають, що там ховається приблизно 11,2 млн тонн літію. Деякі вчені вважають, що це 38% світових запасів цінного елемента, а інші, що там зберігається 50%.

    Хоча літій у цьому регіоні вже видобувають, але не в дуже великих масштабах, адже поки що немає технологій для його вилучення не надто дорогим способом, каже Макнайт.