Біля узбережжя американського штату Массачусетс вибухнув метеорит. Потужний гуркіт після вибуху чули в різних районах штату та за його межами.
За даними NASA, метеорит увійшов в атмосферу поблизу Бостона та розпався на висоті близько 64 кілометрів.
Енергію вибуху фахівці оцінили приблизно у 300 тонн у тротиловому еквіваленті.
Попередньо, уламки метеорита могли впасти в Атлантичний океан.
Увечері 8 березня жителі західної частини Німеччини стали свідками незвичайного небесного явища. Яскравий метеорит на великій швидкості пронісся небом і розпався під час входу в атмосферу. Багатьом очевидцям вдалося зафіксувати цей момент на фото та відео, які швидко поширилися в соціальних мережах.
Світний об’єкт залишав за собою яскравий слід і був помітний у кількох федеральних землях. Про дивне явище повідомляли мешканці Північної Рейн-Вестфалії, Гессена, Саарланду, Баден-Вюртембергу та Рейнланд-Пфальцу. Спочатку деякі люди припускали, що це могли бути уламки літака або космічне сміття.
Екстрені служби повідомили про різке збільшення кількості дзвінків від місцевих жителів, які були налякані незрозумілим спалахом у небі та гучним вибухом. За інформацією поліції, частина уламків метеорита впала на приватні будинки у федеральній землі Рейнланд-Пфальц. У результаті кілька будівель зазнали пошкоджень. Руйнування також зафіксували в регіонах Хунсрюк і Ейфель, а також у місті Кобленц. Зокрема, у районі Гюльс у Кобленці приблизно о 19:00 за місцевим часом один із фрагментів метеорита пробив дах житлового будинку. У покрівлі утворився отвір приблизно розміром із футбольний м’яч. На щастя, люди, які перебували всередині будинку, не постраждали. Очевидці описували яскравий спалах у небі та гучний вибух, що пролунав одразу після нього. Служби цивільного захисту підтвердили, що загрози для місцевих жителів немає. За попередніми даними, об’єкт розпався на кілька частин під час входу в атмосферу Землі.
Представник національного оперативного центру із забезпечення безпеки повітряного простору в Північній Рейн-Вестфалії заявив, що фахівці вже встановили: це був саме метеорит. Водночас додаткова інформація про його походження або точні параметри поки що відсутня.
Наразі влада та спеціалісти продовжують з’ясовувати розміри космічного тіла, а також кількість його фрагментів, що могли впасти на території регіону.
Учені, які дослідили фрагменти метеорита, що впав у штаті Джорджія наприкінці червня, встановили, що цей космічний камінь старший за нашу планету. Вогняна куля, яка з’явилася у небі над Джорджією 26 червня, привернула увагу багатьох місцевих жителів. Виявилося, що це був метеорит, що увійшов в атмосферу Землі на дуже великій швидкості, розпався на частини, а деякі уламки навіть пробили дах будинку у місті Макдоноу.
Вчені з Університету штату Джорджія вивчили 23 грами уламків і з’ясували, що вік метеорита становить приблизно 4,56 мільярда років, тобто він старший за Землю на 20 мільйонів років. Фахівці визначили, що камінь є звичайним хондритом із низьким вмістом металів. Він походить із групи астероїдів головного поясу, що розташований між Марсом і Юпітером, які утворилися після розпаду більшого астероїда близько 470 мільйонів років тому.
Цей космічний об’єкт отримав назву “Метеорит Макдоноу”. Дослідники продовжують його вивчення, а остаточні результати будуть оприлюднені згодом.
Марс, Червона планета, досі залишається однією з найбільших загадок у нашому сонячному системі. Однак нові наукові дані змінюють наше розуміння цієї планети. Вчені виявили можливе існування величезного резервуару рідкої води глибоко під її поверхнею.
Згідно з дослідженнями, проведеними за допомогою сейсмографа NASA InSight, у марсіанській корі на глибині від 5,4 до 8 км виявлено аномалію. Сейсмічні хвилі, що проходять через цю частину планети, сповільнюються, що може свідчити про наявність води. Даний “низькошвидкісний шар” є високопористою породою, яка нагадує губку, наповнену водою. Це відкриття може розкрити ключ до розгадки загадки зниклої води на Марсі. Мільярди років тому на Червоній планеті існували річки та озера, але з часом більша частина води зникла. Частина її випарувалася в космос, частина замерзла на полярних шапках, а ще одна частина опинилася в пастці в мінералах. Однак нове дослідження вказує, що значна частина води могла просочитися в глибокі шари марсіанської кори. Таке унікальне відкриття стало можливим завдяки двом ударам метеоритів у 2021 році та марсотрясінню у 2022 році. Всі ці події створили хвилі, що пройшли через марсіанську кору, дозволяючи вченим створити карти підземних шарів планети.
Розрахунки вчених показують, що об’єм води в цьому підземному резервуарі може бути достатнім, щоб покрити всю планету океаном глибиною від 520 до 780 метрів. Цей об’єм води перевищує кількість води в крижаному щиті Антарктиди. Дослідження також співпадає з розрахунками, що стосуються так званої “відсутньої” води на Марсі — тієї, яка випарувалася в космос, замерзла на полярних шапках або затрималася в мінералах. Однак вчені попереджають, що це лише частина правди. Необхідні нові місії з сейсмометрами для дослідження інших потенційних водоносних шарів по всій планеті. Крім того, майбутні марсоходи або бурові установки можуть вивчити ці водяні резервуари більш детально, щоб знайти сліди можливого життя на Марсі, а також захистити їх від земних мікробів.
Це відкриття може кардинально змінити не тільки наше уявлення про Марс, але й наші плани щодо майбутніх місій на цю планету. Можливо, під поверхнею Марса криється набагато більше таємниць, ніж ми могли уявити.
Вчені припускають, що Земля зіграла набагато більшу роль у формуванні Місяця, ніж це вважалося раніше. Останнє дослідження, опубліковане в журналі PNAS, ставить під сумнів широко відому теорію про катастрофічне зіткнення Землі з протопланетою Тейя, яке нібито призвело до утворення нашого природного супутника. За новими даними, Місяць утворився здебільшого з матеріалу мантії Землі, а участь Тейї була мінімальною.
Місяць існує більше 4 мільярдів років, і його походження довгий час було предметом інтенсивних наукових досліджень. Найпоширенішою є гіпотеза, згідно з якою супутник з’явився після того, як Земля зіткнулася з великою протопланетою, відомою як Тейя. Це зіткнення, за цією теорією, викинуло в космос велику кількість матеріалу, з якого згодом утворився Місяць. Проте нове дослідження виявило важливі ознаки, які не відповідають цьому сценарію.
Одним з основних доказів стали результати дослідження ізотопів кисню в гірських породах Землі та Місяця. Виявилося, що ізотопний склад кисню-17 у зразках з обох тіл дуже схожий, що є значним викликом для теорії про втручання Тейї. Якщо б Тейя дійсно була частиною процесу формування Місяця, її ізотопний склад повинен був би суттєво відрізнятися від земного. Однак ці дані вказують на те, що більша частина матеріалу, з якого утворився Місяць, була, ймовірно, взята саме з мантії Землі.
Вчені також виявили нові підказки, що стосуються води на Землі. Згідно з популярною теорією, вода потрапила на Землю в результаті метеоритних дощів після утворення Місяця. Однак нове дослідження виявило, що цей процес, ймовірно, відбувся значно раніше, в період формування планети. Вчені виявили, що більшість води на Землі, ймовірно, була принесена метеоритами класу енстатитові хондрити, які доставили воду на ранні етапи існування нашої планети.
Вчені дійшли висновку, що астероїд, який впав на Землю 66 мільйонів років тому, спровокував глобальну катастрофу і різку зміну клімату. Це відкриття відкриває нову главу в розумінні масового вимирання динозаврів і його наслідків. Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі Nature Geoscience, астероїд спричинив рясну хвилю пилу, що призвело до затуляння сонячного світла і заморозків, унаслідок чого багато видів загинуло.
Згідно з розрахунками вчених, загальна кількість пилу, піднятого під час зіткнення астероїда, становила близько 2 тисяч гігатонн, що в 11 разів перевищує вагу гори Еверест. Моделювання подій показало, що цей дрібнозернистий пил міг блокувати фотосинтез протягом двох років, роблячи атмосферу непрозорою для сонячного світла.
Планетологи зазначили, що пил залишався в атмосфері протягом 15 років, що спричинило довгий період темряви та холоду. Це зупинило фотосинтез і призвело до загибелі рослин, а, отже, і травоїдних динозаврів. Хижаки також втратили доступ до здобичі, що призвело до масового вимирання. У морських екосистемах загибель фітопланктону призвела до руйнування харчових ланцюгів, що зачепило морських рептилій та інші види.
Однак, серед жертв цієї катастрофи були й переможці. Вимирання динозаврів відкрило дорогу для ссавців, дозволивши їм зайняти вершину в харчових ланцюгах.
Це дослідження змінює уявлення про причини вимирання динозаврів і дає більш докладне уявлення про те, які види вижили в цих екстремальних умовах. Тепер вчені можуть глибше вивчити наслідки цієї катастрофи та її вплив на розвиток живих організмів на Землі.