Колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін прокоментував резонансне послання президента Володимира Зеленського до російського диктатора Володимира Путіна. За словами дипломата, цей крок продовжив історичну традицію українського козацтва та став потужним тактичним ходом напередодні саміту G7 у Франції.
Ексголова МЗС зазначив, що звернення мало одразу кількох ключових адресатів. Окрім очільника Кремля, цей меседж був спрямований на українське суспільство, президента США Дональда Трампа та європейських партнерів. Дипломат наголосив, що лист допоміг чітко зафіксувати позицію Києва перед важливими міжнародними зустрічами, завдяки чому Трамп уже звернув на нього увагу та прокоментував.
«Пам’ятаєте, як запорожці писали листа султану… Зухвалість і провокаційність насправді в нашій ДНК», – сказав дипломат.
Завдяки цьому документу європейські країни також змогли чітко ознайомитися з українською оцінкою війни та переговорного процесу. Клімкін підкреслив, що сьогодні Європа більше не є пасивним спостерігачем, а виступає одним із головних архітекторів майбутньої системи безпеки, що змушений визнавати навіть Путін.
«Забити цвях із цим листом перед самітом насправді однозначно хороша історія», – заявив Клімкін.
На думку ексміністра, зміст послання навряд чи змінить позицію російського диктатора. Проте головної тактичної мети вже досягнуто – Кремль не зміг проігнорувати цей крок і був змушений відреагувати на українську провокацію.
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан оприлюднив відкритого листа до президента України Володимира Зеленського, у якому звинуватив його у нібито втручанні у внутрішні справи країни та закликав відкрити нафтопровід «Дружба». Лист було опубліковано 26 лютого у соцмережі X.
У зверненні Орбан заявив, що протягом чотирьох років Зеленський нібито намагався змусити Угорщину долучитися до війни між Україною та Росією. За словами угорського прем’єра, українська влада діє за підтримки Брюсселя та координує свої кроки з угорською опозицією.
Орбан також стверджує, що Україна, Європейський Союз і угорська опозиція нібито працюють над тим, щоб привести до влади в Будапешті проукраїнський уряд.
Окремо глава угорського уряду порушив питання енергетики. Він заявив, що Україна нібито заблокувала нафтопровід «Дружба», який має ключове значення для енергопостачання Угорщини.
«Ваші дії суперечать інтересам Угорщини та ставлять під загрозу безпечне та доступне енергопостачання угорських сімей», — зазначив Орбан.
Прем’єр закликав Україну змінити, за його словами, «антиугорську політику» та відкликати рішення щодо нафтопроводу. Він також наголосив, що Угорщина не бажає брати участь у війні, фінансувати воєнні зусилля чи сплачувати вищу ціну за енергоносії.
«Ми співчуваємо українському народу, але не хочемо бути втягнутими у війну», — додав Орбан, закликавши Зеленського «відкрити нафтопровід “Дружба”» та утриматися від подальших кроків, які, за його словами, загрожують енергетичній безпеці Угорщини.
Досліджуючи внутрішню документацію відділу у справах сім’ї та дітей окупаційної адміністрації міста Торез, що на Донеччині, команді KibOrg вдалося з’ясувати нові подробиці механізму викрадення українських дітей та встановити причетних до цього осіб.
Ще до початку повномасштабного вторгнення Росія примусово почала вивозити дітей з притулків, розташованих на окупованій Донеччині та Луганщині. Листи зі звітами щодо примусової евакуації українських дітей 22 лютого 2022 року надіслали Лідії Ємельяновій — керівниці відділу у справах сім’ї та дітей адміністрації нині окупованого міста Торез.
Звіти стосувалися двох закладів: Амвросіївської школи-інтернату №4 та Вуглегірської спеціальної школи-інтернату №6, що перебувають в окупації з 2014 року. Згідно знайденої інформації, вже 19 лютого 2022 року вихованців однієї зі шкіл релокували до Ростовської області — на територію дитячого оздоровчого центру «Ромашка». Місце, до якого потрапили вихованці іншої школи-інтернату, залишилося невідомим.
Нам вдалося отримати доступ до двох звітів, втім, закладів для дітей, позбавлених батьківської опіки, на окупованих територіях суттєво більше, відповідно, і дітей, за яких взялася окупаційна влада, теж значно більше. Самі ж накази щодо «евакуації» були видані з припискою «До особого распоряжения», яке від окупаційної адміністрації так і не надійшло.
Команді KibOrgвдалося отримати доступ до квартальних моніторингів окупаційної адміністрації у Донецькій області щодо кількості дітей-сиріт та дітей, залишених без батьківського піклування. Згідно знайдених документів, наприкінці травня 2024 року на окупованих Росією територіях перебували 3 349 таких дітей. Органи окупаційної адміністрації провели 636 консультацій щодо подальшого усиновлення українських дітей та їхнього ймовірного вивезення на територію Росії.
Натомість ще в квітні 2022 року в Торезі право на усиновлення мали лише 34 дитини, яких зрештою незаконно вивезли до Росії з прифронтових територій (про це свідчить складений окупаційною адміністрацією міста список, який є в розпорядженні команди KibOrg). З цього числа 31 дитина — вихованці інтернатних закладів.
Крім того, нам вдалося отримати доступ до файлу з інформацією про 746 дітей з територій, окупованих уже після 24 лютого 2022 року. У випадку майже половини з них окупанти провели консультації про подальше усиновлення та ймовірне їх вивезення на територію Росії.
Процес переміщення дітей триває й досі — зокрема в нашому доступі є дані за 2024 рік, де лиш за один квартал до окупованої Донецької області прибули щонайменше восьмеро дітей. Причому ці діти фігурують в документації окупаційної влади під наступним формулюванням — «чисельність дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, які прибули з територій інших держав або тимчасово непідконтрольної території ДНР за звітний період».
Згідно тих самих документів, шестеро з восьми дітей прибули до нині окупованого Маріуполя. Команді KibOrgстало відомо, що лише одну дитину згодом повернули батькам.
Окрему увагу варто звернути на розподіл дітей: з 53 осіб, незаконно переміщених до Московської області, немає жодної старше 2017-го — всім було до шести років. На відміну від інших викрадених дітей, яких відправляли переважно до Ростовської області, цю групу, ймовірно, відбирали за критерієм «перспективності» подальшого усиновлення в російській столиці. Зі знайденого нами документу стало відомо, що 47 дітей мали старших братів або сестер, проте жодного з них не перевезли до Московської області. Це може свідчити про те, що родинні зв’язки розривали свідомо.
Загалом у списку з розподілом дітей та їхніми біографічними даними, який ми отримали в своє розпорядження, фігурують три спеціалізовані дитячі будинки, з яких потім незаконно вивозили українських дітей:
Міський спеціалізований будинок дитини Донецька;
Республіканський спеціалізований дитячий будинок міста Макіївка;
Міський спеціалізований будинок дитини Донецька Міністерства охорони здоров’я.
Команда KibOrgідентифікувала більшість мешканців Тореза, відповідальних за незаконне переміщення українських дітей до Росії. Значна частина керівництва закладів для дітей без батьківської опіки виявилась громадянами України, які отримали російські паспорти. Ми ідентифікували повний склад Ради з питань захисту прав дитини та соціальної підтримки сім’ї міста Торез.
Зліва-направо: Лідія Ємельянова, Ольга Дідух, Людмила Бабушкіна. Колаж: KibOrg
1. Керівниця відділу у справах сім’ї та дітей адміністрації міста Торез.
Ємельянова Лідія Миколаївна (08.07.1963) — уродженка міста Слов’янськ, Донецької області. Зареєстрована за адресою: м. Чистякове, Донецька область, Мікрорайон-4, буд. 26, кв. 41.
З 2004 року працювала в торезькому міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Нагороджена окупаційною адміністрацією за «заслуги у боротьбі з попередженням безнаглядності та попередженням правопорушень серед неповнолітніх» у місті Торез.
2. Заступниця начальника відділу у справах сім’ї та дітей адміністрації міста Тореза, заступниця голови Ради.
Буза Інна Борисівна (05.06.1958) — уродженка міста Шахтарськ, Донецької області. Зареєстрована за адресою: м. Чистякове, Донецька область, Мікрорайон-4, буд. 24Б, кв. 49.
З 2004 року працювала в службі з питань неповнолітніх міста Торез.
4. Завідувачка сектору профілактики та соціального захисту сімей відділу у справах сім’ї та дітей адміністрації міста Торез.
Бабушкіна Людмила Володимирівна (27.05.1974) — уродженка міста Торез, Донецької області. Зареєстрована за адресою: м. Торез, вул. Енгельса, буд. 97, кв. 10.
З 2005 року працювала у торезькому міському центрі соціальних служб сім’ї, дітей та молоді.
Зліва-направо: Антоніна Ковцик, Катерина Куршина, Тетяна Радченко. Колаж: KibOrg
5. Головна спеціалістка відділу обліку та звітності управління муніципальної власності та міського господарства адміністрації міста Торез.
Ковцик Антоніна Олександрівна (07.10.1985) — уродженка міста Торез, Донецької області. Зареєстрована за адресами: м. Торез, вул. Шевцової, буд. 13, кв. 32 та м. Таганрог, вул. Сергія Шило, буд. 261, кв. 11.
З 2004 року працювала у житловому комунальному підприємстві «ЖИТЛОКОМУНСЕРВІС» міста Торез.
7. Начальниця відділу грошових виплат та компенсацій управління праці та соціального захисту населення адміністрації міста Торез.
Литвинова Людмила Миколаївна (09.08.1963) — уродженка міста Торез, Донецької області. Зареєстрована за адресою: м. Чистякове, Донецька область, Мікрорайон-1, буд. 14, кв. 10 та м. Торез, вул. 50 лєт СССР, буд. 8, кв.32.
З 2005 року працювала у торезькому міському управлінні праці та соціального захисту населення.
8. Завідувачка амбулаторії №7 державної бюджетної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Торез»
Масленникова Наталя Вікторівна (05.09.1975) — уродженка міста Шахтарськ, Донецької області. Зареєстрована за адресою: м. Шахтарськ, вул. Леніна, буд. 59, кв. 53.
З 2005 року працювала у відособленому підрозділі з оздоровлення населення державного підприємства «Шахтарськантрацит».
СНІОР (СНИЛС): 16247846287
Паспорт: 4620 836097
9. Головна спеціалістка відділу освіти адміністрації міста Торез.
Радченко Тетяна Олександрівна (25.05.1980) — уродженка міста Сніжне, Донецької області. Зареєстрована за адресою: м. Торез, вул. Вокзальна, буд. 70, кв. 2.
У Великій Британії дослідники розшифрували унікальний фрагмент листа XVII століття, який може докорінно змінити уявлення про особисте життя Вільяма Шекспіра. Про це повідомляє видання The Guardian.
Знахідка була зроблена в бібліотеці Герефордського собору, де зберігався лист, виявлений ще у 1978 році. Проте лише нещодавно професор Брістольського університету Метью Стеггл повністю розшифрував його зміст. Документ, ймовірно, був адресований Енн Шекспір — дружині драматурга, відомій як Енн Гетевей.
У листі Енн просять повернути гроші, які її чоловік, Вільям Шекспір, зберігав для сироти на прохання його матері. Проте особливу зацікавленість дослідників викликала згадка про нову адресу подружжя — Трініті Лейн у Лондоні.
Цей факт кидає виклик загальноприйнятій думці, що Енн Гетевей усе життя прожила у сільській місцевості біля Стратфорда-на-Ейвоні. Навпаки, лист свідчить, що вона могла жити разом із чоловіком у столиці, брати активну участь у справах родини та розпоряджатися фінансами.
Автор звертається до “пані Шекспір” як до особи з авторитетом і впливом на чоловіка, підкреслюючи її самостійність. Примітно, що вона нібито просила не втручатися в особисті справи подружжя, що свідчить про доволі рівноправні стосунки, нетипові для того часу.
Цікаво, що лист було знайдено в палітурці книги “Аналіз біблійних текстів” Йоганна Піскатора (1608 р.), яку надрукував Річард Філд — давній знайомий Шекспіра та видавець його перших творів.
Це відкриття може стати підґрунтям для переосмислення не лише біографії Шекспіра, але й ролі Енн Гетевей у його житті та творчості. Історики вже говорять про необхідність глибшого вивчення приватних архівів, які досі можуть містити недооцінені свідчення про життя великого драматурга.
Хакерське угруповання Cozy Bear, що пов’язується з російськими спецслужбами, здійснило чергову кібератаку, спрямовану на дипломатичні установи в Європі. Як повідомляє видання Politico, хакери маскувалися під одне з найбільших міністерств закордонних справ країн Європейського Союзу та надсилали фальшиві запрошення, які містили шкідливе програмне забезпечення.
Цільовою аудиторією атак стали дипломати не лише з країн-членів ЄС, а й з посольств держав, що не входять до Союзу, але мають дипломатичні представництва на європейському континенті. Таким чином зловмисники намагалися поширити вірус, який дозволяв би їм отримати доступ до конфіденційної інформації та дипломатичної переписки.
Експерти зазначають, що цей інцидент є ще одним свідченням посилення кіберагресії з боку Росії. Cozy Bear — одна з найвідоміших російських хакерських груп, діяльність якої неодноразово фіксували на території США та Європи. Саме її звинувачують у масштабному зламі Національного комітету Демократичної партії США перед президентськими виборами 2016 року, а також у кібернападі на компанію SolarWinds у 2020 році, що спричинив хвилю атак по всьому світу.
Європейські уряди наразі не розкривають, наскільки масштабною виявилася ця спроба атак, але вживають заходів з кібербезпеки та інформують дипломатичні установи про можливі загрози. Водночас зростає тривога щодо кібероперацій, які можуть вплинути не лише на окремі установи, а й на політичну стабільність в Європі загалом.
За словами аналітиків, подібні атаки можуть бути частиною ширшої кампанії, спрямованої на послаблення європейської єдності та підрив довіри до міжнародної дипломатії в умовах затяжної геополітичної напруги.
4 березня 2025 року, під час свого виступу у Конгресі, президент США Дональд Трамп присвятив кілька хвилин важливій темі – ситуації в Україні. Він поділився новинами, що отримав листа від президента України Володимира Зеленського, в якому йшлося про готовність України до мирних переговорів. Трамп висловив вдячність за цей жест та підкреслив важливість мирного процесу.
“Я ціную, що він надіслав цього листа”, – сказав Трамп, коментуючи ініціативу українського лідера. У листі йшлося про бажання України повернутися до переговорів з метою підписання угоди щодо мінералів, що стане важливим кроком для стабілізації ситуації та довготривалого миру.
Трамп також звернув увагу на трагедію війни, яка триває в Україні, заявивши, що “час припинити цю безглузду війну”. Він наголосив на жахливих наслідках конфлікту, в якому загинули та були поранені мільйони людей з обох сторін, а також на витратах, які продовжують наростати без будь-яких очевидних результатів. “Мільйони доларів були витрачені на війну в Україні без жодних кредитних зобов’язань. Ви хочете, щоб це продовжувалося ще 5 років?” – зазначив Трамп, порушуючи питання довготривалих жертв війни.
Крім того, Трамп підкреслив, що отримав “сильні сигнали до миру” від Росії, що викликає надію на припинення конфлікту. “Чи це не чудово? Чи це не краса? Час припинити це божевілля. Час зупинити цю беззмістовну війну”, – додав президент США.
2 серпня 1939 року Альберт Ейнштейн, один з найвидатніших фізиків ХХ століття, написав листа президенту США Франкліну Рузвельту. Цей лист став відправною точкою для Мангеттенського проєкту – секретної програми, яка завершилася створенням першої атомної бомби. Винахід, що змінив хід історії, згодом став для Ейнштейна джерелом великого жалю.
Драматична розповідь про смертоносне використання атомної енергії у блокбастері 2023 року “Оппенгеймер” могла б залишитися просто науковою фантастикою – якби 2 серпня 1939 року не був написаний лист на двох сторінках.
“Останні дослідження в галузі ядерної фізики показали ймовірність того, що уран можна перетворити на нове і важливе джерело енергії”, – йдеться в надрукованому листі до президента США Франкліна Д. Рузвельта, підписаному від руки шанованим фізиком Альбертом Ейнштейном. Цю енергію, продовжує він, можна використати “для будівництва надзвичайно потужних бомб”.
Висловлюючи підозру щодо рішення Німеччини припинити продажі урану в окупованій Чехословаччині, лист став поштовхом до надсекретної науково-дослідницької програми вартістю 2 мільярди доларів – так званого “Мангеттенського проєкту”, змагання з Німеччиною у розробці атомної зброї.
Трирічний проєкт, який очолив фізик Роберт Оппенгеймер, підштовхне США до ядерної ери та приведе до одного з найбільш значущих – і найбільш руйнівних – винаходів в історії: атомної бомби.
Автор фото,Christie’s Images Ltd
Підпис до фото,У листі від 2 серпня 1939 року Ейнштейн писав, що “деякі аспекти ситуації, що виникла, здається, вимагають пильності”
10 вересня 2024 року важливий і ретельно сформульований лист Ейнштейна виставлять на аукціоні Christie’s в Нью-Йорку, і очікують, що його продадуть за понад 4 мільйони доларів. Загалом були написані дві версії листа: коротша версія, яку виставлять на аукціон, і більш детальна версія, яку доставили в Білий дім і яка зараз є частиною постійної колекції Бібліотеки Франкліна Рузвельта в Нью-Йорку.
“У багатьох відношеннях цей лист знаменує собою ключову переломну точку в історії науки, технологій і людства”, – каже ВВС Пітер Кларнет, старший спеціаліст відділу американістики, книг і рукописів Christie’s.
“Це справді перший випадок, коли уряд Сполучених Штатів безпосередньо узяв участь у великих наукових дослідженнях, – додає він. – Цей лист поклав початок тому, щоб Сполучені Штати могли повністю скористатися перевагами технологічних змін, які відбувалися”.
Із цим погоджується доктор Брін Віллкок, програмний директор Департаменту політики, філософії та міжнародних відносин Університету Свонсі та викладач і дослідник американської та ядерної історії.
“Більшість історичних розповідей про походження бомби починаються з обговорення листа”, – розповідає він BBC.
“Зміст листа був ключовим для початку прямих дій президента Рузвельта”, – каже він і наголошує, що, за твердженням Фонду атомної спадщини, лист зіграв ключову роль у тому, щоб підштовхнути Рузвельта до атомних досліджень.
Очікують, що фільм “Оппенгеймер”, заснований на історії Мангеттенського проєкту, у якому також згадали цей лист, підігріє інтерес до аукціону.
“Цей лист був частиною популярної культури з 1945 року і пізніше, тож він уже займає своє міцне місце, але я думаю, що фільм “Оппенгеймер” приніс його тепер і новому поколінню”, – каже Кларнет.
Автор фото,Getty Images
Підпис до фото,Ейнштейн написав Рузвельту, попереджаючи про небезпеку ядерної енергії за допомогою фізика Лео Сіларда
Кларнет називає Ейнштейна “міфічним персонажем” масової культури. Він, без сумніву, демонструє це в “Оппенгеймері”, причаївшись на периферії фільму в епізодичній ролі, яку ми з нетерпінням чекаємо, а його особистість розкривається лише тоді, коли його капелюх злітає й оголює цю знамениту білю шевелюру.
Хоча рівняння Ейнштейна E = mc2 пояснило енергію, що виділяється під час ядерної реакції, і проклало шлях для її зловісного застосування, його роль у створенні атомної бомби, можливо, у фільмі перебільшена. Гостра розмова між Оппенгеймером та Ейнштейном у заключній сцені (Оппенгеймер: “Коли я прийшов до вас із цими розрахунками, ми думали, що можемо розпочати ланцюгову реакцію, яка знищить увесь світ…”) є “нісенітницею”, каже Кларнет.
Ейнштейн, чиї ліві погляди та німецьке походження провокували ставлення до нього з підозрою, “не мав би відповідного рівня доступу”, каже він. Фактично він, як явний пацифіст, дистанціювався від проєкту і завжди наполягав на тому, що його участь у вивільненні атомної енергії була “досить непрямою”.
Якщо хтось і був її натхненником, то це Лео Сілард, колишній учень Ейнштейна. Лист із поміткою Сіларда олівцем “Оригінал не надіслано!” залишатиметься у Сіларда до його смерті в 1964 році. І Ейнштейн, що народився в Німеччині, і Сілард, що народився в Угорщині, були євреями, які втекли до США після розквіту нацизму. І краще за всіх розуміли загрозу, яку становила Німеччина.
Автор фото,Getty Images
Підпис до фото,Угорсько-американський фізик Сілард задумав ланцюгову ядерну реакцію в 1933 році, а в 1934 році запатентував ідею ядерного реактора поділу
Лист був ідеєю Сіларда, але він був наполегливим у тому, щоб саме Ейнштейн написав і підписав його. Ейнштейн мав значний авторитет і, отримавши Нобелівську премію в 1921 році, став “уособленням сучасної науки”, каже Кларнет.
“Він мав такий вплив, якого не мав ніхто інший. Інші люди, мабуть, намагалися попередити Рузвельта про те, що відбувалося протягом місяців, що передували цьому, але раптом ви входите в двері з листом від Альберта Ейнштейна, який каже, що ви повинні це зробити – це справляє враження”.
16 липня 1945 року прототип бомби, відомої як “гаджет”, успішно підірвали у пустелі Нью-Мексико. Результат зустріли одночасно з тріумфом і тривогою. У цей день президент США Гаррі Трумен написав у своєму щоденнику: “Ми винайшли найстрашнішу бомбу в історії світу”.
Німеччина капітулювала – але не Японія, і вважали, що напад на японські порти Хіросіма та Нагасакі з жахливою та безпрецедентною силою прискорить кінець війни. Хоча Сілард запустив петицію через день після випробувань бомби, в якій рекомендував запросити Японію капітулювати, перш ніж вживати таких рішучих дій, вона не дійшла до влади вчасно.
6 серпня на Хіросіму скинули бомбу під кодовою назвою “Малюк”. “Товстуна” підірвали в Нагасакі 9 серпня. Приблизно 200 000 людей були вбиті або поранені, і ще багато людей загинули протягом років через побічні ефекти радіації. На сьогодні це єдині випадки безпосереднього застосування ядерної зброї у війні.
Важко сказати, чи існував би Мангеттенський проєкт без листа Ейнштейна. Віллкок зазначає, що Британія вже “намагалася з усіх сил підштовхнути Америку до підтримки більших досліджень” і називає очолюваний Британією звіт MAUD (1941), дослідження можливості створення ядерної зброї, “вирішальним для стимулювання американських досліджень”.
Проте лист Ейнштейна міг лише прискорити процес. Без нього могла бути затримка, яка, за словами Віллкока, “ймовірно, означала б, що бомба не буде готова до використання до літа 1945 року”.
Автор фото,Getty Images
Підпис до фото,Затятий пацифіст, Ейнштейн виголосив промову проти водневої бомби, записану Національною телерадіомовною компанією (NBC) у 1950 році в Принстонському університеті
Ейнштейн, зі свого боку, гірко шкодував про насильство та хаос, які викликав його лист 1939 року. У 1946 році він став співзасновником Надзвичайного комітету вчених-атомників, щоб розповісти про небезпеку ядерної війни та запропонувати шлях до миру у всьому світі.
У статті для журналу Newsweek у 1947 році під назвою “Ейнштейн – людина, яка все почала” він заявив: “Якби я знав, що німцям не вдасться створити атомну бомбу, я б нічого не зробив для бомби”. Сьогодні, попри наявність технологічного ноу-хау, Німеччина досі не має ядерної зброї.
Ейнштейн присвятив решту свого життя кампанії за ядерне роззброєння. У розмові з хіміком та лауреатом Нобелівської премії Лінусом Полінгом у 1954 році він назвав лист до Рузвельта “найбільшою помилкою” у своєму житті.
Атомна бомба радикально змінила ландшафт війни та спровокувала перегони озброєнь Сходу та Заходу, яка продовжує формувати міжнародні відносини.
“Це все ще дуже актуальне питання сьогодні. Це тінь, яка нависає над людством, – каже Кларнет. – Цей лист є яскравим нагадуванням про те, як ми опинилися у тій ситуації, яку маємо зараз”.
У липні 1955 року ім’я Ейнштейна посмертно з’явиться в назві Маніфесту Рассела-Ейнштейна, емоційно сформульованої резолюції проти ядерної війни, яку ініціював філософ Бертран Рассел і схвалив Ейнштейн лише за тиждень до своєї смерті.
“Ми звертаємося як люди до людей, – йдеться у тексті. – Пам’ятайте про свою людяність і забудьте про решту. Якщо ви це зробите, відкривається шлях до нового раю. Якщо ви не зможете цього зробити, перед вами постане ризик всесвітньої смерті”.
Процес переміщення дітей триває й досі — зокрема в нашому доступі є дані за 2024 рік, де лиш за один квартал до окупованої Донецької області прибули щонайменше восьмеро дітей. Причому ці діти фігурують в документації окупаційної влади під наступним формулюванням — «чисельність дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, які прибули з територій інших держав або тимчасово непідконтрольної території ДНР за звітний період».
