centernews360

Позначка: кити

  • Невидима загроза, як шум руйнує екосистему Арктики

    Невидима загроза, як шум руйнує екосистему Арктики

    Раніше Арктику вважали одним із найтихіших місць на планеті, однак нові дослідження свідчать про суттєві зміни. Підводний звуковий ландшафт регіону стає дедалі гучнішим і різноманітнішим, що викликає занепокоєння в науковців.

    Зазвичай Арктику уявляють як безмежну крижану пустелю, проте питання шуму довгий час залишалося поза увагою. Нове дослідження, опубліковане у виданні Science Focus, базується на аналізі підводних звуків, зібраних у районі Кембридж-Бей у канадській частині Арктики. Отримані дані свідчать: у міру прискорення танення льоду через зміну клімату звукове середовище під водою істотно трансформується.

    За словами провідного автора дослідження, доктора Філіпа Блонделя з Університету Бата, темпи потепління в Арктиці більш ніж утричі перевищують середньосвітові. Лід тане швидше і раніше, а період його відновлення скорочується. Це відкриває регіон для активнішої людської діяльності, зокрема судноплавства, яке є потужним джерелом шуму. Втім, кораблі — не єдине джерело акустичного навантаження. Додатковий шум створюють снігоходи, літаки та невеликі судна. Частина таких джерел не фіксується супутниковими системами моніторингу, тому їхній вплив часто не враховується у наукових моделях. Проблема ускладнюється тим, що багато арктичних видів, зокрема кити та тюлені, залежать від звуків для спілкування, навігації, пошуку їжі та уникнення небезпеки. Зростання шумового фону може перешкоджати цим процесам. Наприклад, один тип звуку здатен завадити киту підтримувати контакт із дитинчам, тоді як інший — відлякати його від важливих місць годування. Водночас дослідники не закликають до повної тиші в Арктиці. Натомість вони наголошують на необхідності ширшого підходу до екологічної політики, який враховуватиме різні частоти підводного шуму та їхній вплив на екосистему.

    Зміни в акустичному середовищі Арктики стають ще одним свідченням того, як кліматичні процеси та людська активність поступово трансформують один із найвразливіших регіонів планети.

  • Долина китів у Єгипті, як предки морських гігантів залишили сушу назавжди

    Долина китів у Єгипті, як предки морських гігантів залишили сушу назавжди

    Океан займає понад половину поверхні планети та є домівкою для найбільших тварин у світі. Але куди зникають їхні тіла після смерті? Вчені знайшли відповідь на це питання у доволі несподіваному місці — в центрі єгипетської пустелі. Саме там розташована Долина китів — наймасштабніше у світі кладовище вимерлих морських ссавців.

    Йдеться про Ваді-ель-Хітан — регіон у Західній пустелі Єгипту, де було виявлено понад 400 майже повних і добре збережених скелетів доісторичних китів. Скам’янілості датуються віком приблизно 40 мільйонів років. У той період сучасна територія Сахари була затоплена водами древнього моря Тетіс.

    Ці рештки належать до виду, відомого як археоцети — найдавніші представники китоподібних. Саме вони, за словами вчених, демонструють еволюційний перехід від сухопутних тварин до повністю водних істот. Археоцети є ключовою ланкою, яка поєднує життя на суші з життям у воді. У 2005 році Ваді-ель-Хітан було внесено до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Визнано, що знахідки у цьому регіоні є критичними для розуміння того, як ссавці адаптувалися до життя в океані. Науковці зазначають, що це одне з найважливіших місць на планеті, що демонструє останню фазу втрати задніх кінцівок у предків сучасних китів. Скам’янілості свідчать про те, що ці морські гіганти вже мали витягнуту обтічну форму тіла, подібну до сучасних китів, однак зберігали деякі примітивні риси, зокрема особливості будови черепа та зубів. Одним із найбільш вражаючих відкриттів є останки виду Basilosaurus isis — хижака, довжина якого могла сягати 16 метрів. Незважаючи на свою назву, цей давній кит не мав нічого спільного з рептиліями — слово “завр” з’явилося через помилку перших дослідників, які вважали його хребет подібним до хребта мезозойських морських ящерів. Basilosaurus був повністю водним створінням, однак мав задні кінцівки довжиною менше пів метра. Вони не використовувалися для пересування ані на суші, ані у воді, але могли відігравати роль у процесі парування. Це ще раз підкреслює проміжний характер будови цих істот, які поступово втрачали наземні риси та адаптувалися до морського середовища.

    Долина китів дає змогу побачити еволюцію у дії. Це місце розкриває одну з найбільш загадкових історій перетворення сухопутних ссавців на морських гігантів, що панують в океані й донині.

  • Науковці вивчають сигнали китів як спосіб спілкування

    Науковці вивчають сигнали китів як спосіб спілкування

    Вчені з журналу Marine Mammal Science зафіксували загадкову поведінку горбатих китів, яка може свідчити про наявність у тварин незвичайних комунікаційних здібностей. Йдеться про великі кільця з бульбашок, які кити створюють у воді — на перший погляд це може здаватися грою, але дослідники припускають, що йдеться про щось значно серйозніше.

    За інформацією The Independent, раніше вважалося, що такі бульбашкові кільця слугують виключно для полювання або залицяння. Проте нові спостереження змінюють уявлення про цей феномен. Виявилося, що кити створюють кільця з вражаючою точністю, контролюючи їхню форму, розмір і траєкторію, ніби «малюючи» у воді.

    Під час досліджень зафіксовано, що ці кільця не пов’язані з полюванням чи спілкуванням з іншими китами — всі тварини були самі. Натомість вони проявляли інтерес до людей, що спостерігали за ними, — без агресії чи страху.

    Один з авторів дослідження, професор Фред Шарп, розповів, що така поведінка схожа на гру або візуальний виступ: кити утворюють кільця, спостерігають за ними, а потім формують нові. Інша дослідниця, Джоді Фредіані, додала, що тварини добровільно підпливали до човнів і ніби шукали взаємодії.

    Вчені припускають, що така поведінка може бути формою міжвидового сигналу, і навіть висунули гіпотезу: можливо, вона має потенціал для комунікації з формами життя поза межами планети. Адже як і кити, гіпотетичні інопланетні істоти можуть вдаватися до візуальних, а не лише звукових чи мовних форм сигналів.

  • У Новій Зеландії хочуть надати китам такі самі законні права, що й людям

    У Новій Зеландії хочуть надати китам такі самі законні права, що й людям

    Маорі, корінне населення Нової Зеландії, хочуть прирівняти китів до людей.

    Їхній король Тухеітіа Потатау Те Фероферо VII підписав декларацію, підготовлену разом із полінезійськими громадами, яка закликає надати китам такі самі законні права, що й людям, а також визнати наявність у них особистості, передає місцевий портал Voxy.

    Зроблено це для захисту виду цих ссавців.

    У документі стверджується, що кити, як і маорі, володіють атрибутами особистості – “мана” (духовна сутність) і “маурі” (життєва сила).

    Таким чином, декларація вимагає визнати китів “юридичними особами з невід’ємними правами”, а не просто частиною природних ресурсів. Ці права включають свободу пересування, здатність розвивати природну поведінку, “виражати свою унікальну культуру”, процвітати в здоровому навколишньому середовищі і “бути свідками відновлення своєї популяції”.

  • Таємниця співу китів. Вчені нарешті її розгадали

    Таємниця співу китів. Вчені нарешті її розгадали

    Дослідники розкрили, як великі океанські кити виконують свої вражаючі та складні мелодії.

    Горбаті та інші вусаті кити мають особливий “голосовий ящик”, що дозволяє їм співати під водою.

    Стаття, опублікована в Nature, розкриває також, чому шум, який ми генеруємо у водах океану, настільки небезпечний для цих морських велетнів.

    Спів китів обмежується вузьким діапазоном частот, який співпадає з шумом від суден.

    “Звук є надзвичайно важливим для їхнього виживання, оскільки це єдиний спосіб знаходження партнера для розмноження у водах океану”, – пояснив професор Коен Елеманс з Університету Південної Данії, який очолював дослідження.

    “Це одні з найбільш загадкових істот, що коли-небудь жили на Землі”, – заявив кореспонденту BBC News. “Вони становлять одну з найбільших тварин на планеті, вони розумні та дуже соціальні.”

    Вусаті кити належать до групи з 14 видів, до якої входять сині, горбаті, прямі, малі та сірі кити. На відміну від зубів, ці тварини мають рогові пластини, відомі як китовий вус, через які вони фільтрують їжу з води.

    До цього часу залишалося загадкою, як саме вони створюють свої складні і часто неприємні для вух пісні. Професор Елеманс зауважив, що розуміння цього процесу було “надзвичайно захоплюючим”. Він та його колеги проводили експерименти з “голосовими ящиками” китів, які були вилучені з туш трьох померлих тварин, що потрапили на мілини. Це були представники різних видів: карликовий смугастик, горбатий кит і смугач сейвал.

    Учені використовували масивні конструкції для продування повітря, створюючи звук. У людини голос формується за рахунок вібрацій повітря, що проходить через голосові зв’язки в горлі. В усатих китів гортань має велику U-подібну структуру з жировою подушкою у верхній частині, яка дозволяє їм виробляти звуки, обробляючи повітря і запобігаючи потраплянню води.

    Дослідники створили комп’ютерні моделі звуків і показали, що спів вусатих китів обмежений вузьким діапазоном частот, який збігається з шумом, що створюють морські судна.

    “Вони не можуть просто так змінити свій спів на вищу частоту, щоб подолати шум, який ми генеруємо в океані”, – пояснив професор Елеманс.

    Його дослідження показало, як океанський шум може заважати китам спілкуватися на великій відстані. Ці знання можуть виявитися критичними для збереження горбатих, синіх китів та інших морських гігантів, яким загрожує вимирання. Це дослідження також відповідає на запитання про ті моторошні пісні, які вчені розглядали протягом десятиліть, а моряки приписували їм надприродне походження чи міфічним морським істотам.

    Доктор Кейт Стаффорд з Університету штату Орегон назвала це дослідження новаторським.

    “Голос та слух є ключовими органами чуття для морських ссавців, тому будь-які дослідження, що розкривають, як вони виробляють звуки, можуть значно просунути нашу розуміння цієї сфери”, – зазначила вона для BBC.

    Дослідження також намалювало еволюційний шлях того, як предки китів повернулися до океанів з суходолу і адаптувалися до комунікації під водою.

    Зрозуміти, як звуки створюють зубаті кити, є легше, оскільки ці тварини досить добре вивчені. Ці морські ссавці, які включають дельфінів, косаток, кашалотів та морських свиней, використовують спеціальні структури в своїх носових проходах для видачі звуків.

    Доктор Еллен Гарленд з відділу дослідження морських ссавців Університету Сент-Ендрюс зазначила: “Я завжди цікавилася, як саме вусаті кити, зокрема горбаті, на яких я зосереджуюся у своєму дослідженні, виробляють таку різноманітність звуків”.

    “Вивчення великих китів завжди було дуже складним завданням, але спроби розкрити, як вони виробляють звуки, коли ви навіть не можете побачити їх під водою, додають ще більшу складність, тому ці дослідники виявилися надзвичайно креативними”.

    Доктор Стаффорд додала, що здатність морських ссавців виробляти такі складні голосові сигнали є “дивовижною” і підкреслила, “як вони унікальні”.