До 4 грудня 2026 року всі без винятку підприємства, заклади торгівлі, громадського харчування, торгово-розважальні центри, а також фізичні особи-підприємці, які мають найманих працівників, зобов’язані забезпечити наявність укриття або спеціально облаштованого безпечного простору. Відповідна норма закріплена у нещодавній постанові Кабінету Міністрів України № 1092. Згідно з новим урядовим розпорядженням, такі заходи є обов’язковими під час оголошення «жовтого рівня» повітряної небезпеки. Натомість у разі запровадження «червоного рівня» тривоги будь-яке підприємство повинно негайно закритися та повністю припинити свою роботу до скасування загрози. Ця вимога є універсальною і стосується абсолютно всіх суб’єктів господарювання — від невеликих кав’ярень до масштабних корпорацій.
Проте імплементація цих норм на практиці викликає серйозне занепокоєння у підприємницькому середовищі, зокрема в регіонах, що регулярно потерпають від обстрілів, як-от Харківщина. Президент громадської організації «Асоціація приватних роботодавців» Олександр Чумак висловлює глибокий скептицизм щодо спроможності більшості компаній виконати урядову вимогу у встановлені жорсткі терміни. На переконання експерта, ухваленням цієї постанови держава фактично намагається перекласти власну відповідальність за безпеку цивільного населення безпосередньо на плечі бізнесу, який і так функціонує в умовах колосального стресу та фінансових труднощів.
Представники бізнес-спільноти виділяють кілька фундаментальних перепон, які роблять виконання постанови майже неможливим. По-перше, левова частка підприємців працює в орендованих приміщеннях. Орендарі не мають юридичного права самовільно проводити капітальні будівельні роботи чи переобладнувати несучі конструкції будівель для створення бомбосховищ. По-друге, бюрократичні процедури, необхідні для отримання дозволів на будівництво укриттів (особливо якщо йдеться про використання комунальних земельних ділянок), зазвичай тривають місяцями, і вкластися у тримісячний дедлайн фізично неможливо. По-третє, облаштування надійного захисного простору вимагає колосальних фінансових інвестицій, яких у багатьох представників малого та середнього бізнесу просто немає.
Окремою проблемою залишається розмитість технічних критеріїв. Постанова припускає створення безпечного простору у вигляді окремої кімнати без вікон, яка має захищати від уламків та надлишкового тиску вибухової хвилі. Проте підприємцям абсолютно незрозуміло, за якими саме показниками має вимірюватися цей тиск, якими приладами він фіксуватиметься, та які контролюючі органи будуть уповноважені проводити перевірки і видавати відповідні дозволи на експлуатацію таких приміщень.
Реагуючи на ситуацію, профільна асоціація вже звернулася до Кабінету Міністрів із офіційним запитом щодо надання детальних роз’яснень. Роботодавці вимагають чітко артикулювати, що саме може вважатися укриттям у випадках, коли комерційне приміщення архітектурно не відповідає жорстким будівельним нормам класичного бомбосховища. Також бізнес просить урядовців утриматися від покладання на підприємців адміністративної чи кримінальної відповідальності за можливі трагічні наслідки, якщо держава не надала чітких та здійсненних інструкцій.
Експерти попереджають про неминучі негативні економічні наслідки таких нововведень. Вимушені регулярні зупинки робочого процесу під час тривог призведуть до катастрофічного падіння доходів підприємств. Як прямий наслідок — суттєво скоротяться податкові надходження до державного та місцевих бюджетів, які є критично важливими під час війни. Більше того, щоб уникнути юридичної відповідальності за життя персоналу в разі перевірок або надзвичайних ситуацій, значна частина роботодавців уже зараз серйозно розглядає можливість звільнення найманих працівників із подальшим переведенням їх на формат співпраці як незалежних фізичних осіб-підприємців (ФОП), що призведе до тінізації ринку праці та втрати соціальних гарантій для громадян.









