centernews360

Позначка: ДНК

  • Вчені пов’язали каву і темний шоколад зі сповільненням старіння клітин

    Вчені пов’язали каву і темний шоколад зі сповільненням старіння клітин

    Любителі кави та темного шоколаду отримали новий аргумент на користь своїх звичок. Вчені виявили зв’язок між вживанням продуктів, багатих на теобромін, і сповільненням процесів старіння на клітинному рівні.

    Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Aging.

    У межах роботи дослідники проаналізували дані понад 1,5 тисячі учасників із Великої Британії та Німеччини. Основна увага була зосереджена на теоброміні — природному алкалоїді, який у великій кількості міститься в какао-бобах, а також присутній у каві та чаї.

    Науковці порівняли рівень теоброміну в крові з молекулярними біомаркерами старіння. У результаті виявили тенденцію: люди з вищою концентрацією цієї речовини мали «молодші» показники ДНК.

    Провідна авторка дослідження, професорка Королівського коледжу Лондона Джордана Белл пояснила, що теобромін може впливати на активність генів, які беруть участь у процесах старіння.

    Втім, дослідники наголошують: йдеться лише про статистичний зв’язок, а не доведений причинно-наслідковий ефект. Це означає, що наразі неможливо точно визначити, яка кількість кави чи шоколаду здатна впливати на старіння організму.

    Крім того, на темпи старіння впливає широкий спектр факторів, серед яких генетика, спосіб життя, харчування та умови довкілля.

    Учені також звертають увагу на обмеження дослідження. Рівень теоброміну вимірювали лише в один момент часу, а сам процес старіння є динамічним і змінюється під впливом багатьох чинників.

    За словами Джордани Белл, оцінка біомаркерів лише показує, чи старіє організм швидше або повільніше, ніж очікується відповідно до віку, але не дає повної картини.

    Дослідники не виключають, що позитивний ефект може бути пов’язаний не лише з теоброміном, а й з іншими корисними компонентами, які містяться у шоколаді та каві.

    Таким чином, результати дослідження відкривають нові перспективи для вивчення впливу харчування на старіння, однак потребують подальших підтверджень.

  • Знайдені на Балі рештки належать Ігорю Комарову

    Знайдені на Балі рештки належать Ігорю Комарову

    Індонезійська поліція підтвердила, що понівечені людські останки, знайдені на узбережжі острова Балі, належать громадянину України Ігорю Комарову, який раніше вважався зниклим безвісти.

    За даними місцевого видання Jakarta Globe, ідентифікацію провели за допомогою аналізу ДНК. Лабораторні дослідження здійснили у Національному поліцейському судово-медичному центрі в Джакарті. Результати експертизи показали повний збіг між ДНК, отриманою із знайдених останків, та генетичними зразками, наданими батьками загиблого.

    Речник поліції Балі Аріасанді повідомив, що профіль ДНК із фрагментів тіла порівняли з контрольними зразками родичів. За його словами, результати підтвердили, що останки належать 28-річному українцю Ігорю Комарову.

    Перші частини тіла місцеві жителі виявили 26 лютого поблизу пляжу Кетевел в окрузі Сукаваті. Після цього правоохоронці організували додаткові пошуки вздовж гирла річки та узбережжя, де згодом знайшли інші частини тіла – голову, тулуб, руки та ноги.

    Через складний стан останків встановити особу візуально було неможливо. Слідчі направили шість зразків кісток до національної судово-медичної лабораторії для проведення ДНК-аналізу. Саме його результати остаточно підтвердили особу загиблого.

    Ігор Комаров був українським туристом і, за даними ЗМІ, хлопцем блогерки Єви Мішалової. Обставини його загибелі наразі з’ясовують правоохоронні органи.

  • На Балі знайдено розчленоване тіло: перевіряють, чи це Ігор Комаров

    На Балі знайдено розчленоване тіло: перевіряють, чи це Ігор Комаров

    На пляжі Кетевел у районі Гіаньяр виявили розчленовані людські останки — голову, частини тулуба, ноги та внутрішні органи. Поліція не виключає, що загиблим може бути громадянин України Ігор Комаров, якого раніше вважали викраденим. Про це повідомляє індонезійське видання Kumparan News.

    Зазначається, що тіло знаходилося у стані сильного розкладання. За попередніми даними, смерть настала понад три дні тому. На руці загиблого поліція виявила татуювання з римськими цифрами — така ж позначка була у Комарова.

    Правоохоронці наразі проводять ДНК-експертизу, щоб остаточно встановити особу загиблого. Для цього зразок ДНК матері Ігоря Комарова вже відібрано та передано для порівняння. Поліція співпрацює з консульством України, щоб пришвидшити процес ідентифікації.

    Слідство триває. Поліція на Балі перевіряє всі можливі зв’язки виявленого тіла з раніше зареєстрованими випадками викрадень та насильницьких дій на острові. Також правоохоронці аналізують останні повідомлення про зникнення людей у регіоні та перевіряють відео з камер спостереження поблизу пляжу.

    Індонезійська поліція повідомляє, що розглядає всі версії події, включно з можливими кримінальними і транснаціональними мотивами. Під час розслідування планується залучення додаткових експертів з питань судової медицини та криміналістики.

  • Україна повернула 1000 тіл загиблих військових

    Україна повернула 1000 тіл загиблих військових

    В Україну повернули тіла 1000 загиблих військовослужбовців, які, за твердженням російської сторони, належать українським захисникам. Про це у четвер, 29 січня, повідомив Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими (КШППВ).

    За інформацією штабу, після прибуття тіл на територію України будуть проведені всі необхідні експертизи, включно з медико-криміналістичними та ДНК-дослідженнями, для точної ідентифікації кожного загиблого. “Слідчими правоохоронних органів спільно з представниками експертних установ України будуть здійснені всі необхідні заходи, спрямовані на ідентифікацію репатрійованих загиблих”, – йдеться у повідомленні.

    У Координаційному штабі подякували всім відомствам і організаціям, які причетні до процесу повернення тіл полеглих захисників, відзначивши важливість співпраці між державними структурами для забезпечення належної процедури репатріації.

    Водночас пресслужба державного проєкту «Хочу жить» повідомила, що Україна передала Росії 38 тіл загиблих російських військових. Серед них знову виявили тіло росіянина Валентина Бозикова з Хакасії, який уже був переданий під час попередньої репатріації. У штабі підкреслили, що такі повторні випадки не є поодинокими і мають системний характер, що ускладнює процес взаємного обміну загиблими.

  • Від Доллі до сьогодні, історія клонування і етичні виклики

    Від Доллі до сьогодні, історія клонування і етичні виклики

    Клонування людини: чому 30 років після Доллі жодного людського клона не створено.

    У 1996 році світ облетіла новина про овечку Доллі — перше ссавце, успішно клоноване з дорослої клітини. Тоді багато хто вважав, що відкриття започаткує золотий вік клонування, а деякі експерти прогнозували появу першого клонованого людини вже за кілька років.

    Багато вчених у ті роки сподівалися, що клонування допоможе боротися з генетичними захворюваннями та усунути вроджені дефекти. Проте дослідження французьких учених 1999 року показали протилежне: клонування ссавців може підвищувати ризик вроджених патологій. Попри численні заяви про нібито створених людей-клонів, жодного підтвердженого випадку за 30 років не зафіксовано. Наприклад, у 2002 році французький хімік Бріжит Буассельє стверджувала, що її команда клонувала першу людину на ім’я Єва, проте жодних доказів представлено не було. Клонування — це процес отримання генетично ідентичної копії біологічного об’єкта. Для потенційного клонування людини використовується репродуктивне клонування: ДНК дорослої клітини переноситься в яйцеклітину донора, у якої видалено ядро, і подальший розвиток відбувається в пробірці перед імплантацією в матку.

    Хоча вчені успішно клонували багатьох ссавців, людина до цього списку не потрапила. Професор права і генетики Стенфордського університету Хенк Грілі зазначає, що людське клонування не має вагомих наукових причин і супроводжується численними етичними проблемами, психологічними, соціальними та фізіологічними ризиками. Однією з головних загроз є висока ймовірність передчасної смерті через вроджені дефекти. Клонування не створює точну копію особистості: навіть при ідентичному генетичному складі людина буде мати власні думки, моральні принципи та унікальні якості. Як пояснює Грілі, клони — це не одна й та сама людина, вони лише мають однакову ДНК. Теоретично клоновані люди могли б використовуватися для досліджень, однак розвиток науки зробив цю ідею неактуальною. Після відкриття індукованих плюрипотентних стовбурових клітин (іПСК) у 2006 році стало можливим перепрограмовувати дорослі клітини у стан, схожий на ранні ембріональні, та отримувати будь-які типи людських клітин для терапевтичних цілей без створення клонованих ембріонів. Завдяки іПСК сучасні дослідження в регенеративній медицині, розробці лікарських препаратів та моделюванні захворювань обходяться без етичних ризиків, пов’язаних із клонуванням людини. За словами Грілі, через це клонування людських ембріонів стало нецікавим для науки.

    Натомість більшу увагу громадськості та науковців привертає редагування геному зародкової лінії, або інженерія зародкової лінії, що створює постійні спадкові зміни в ДНК людини. Ця технологія ще недостатньо вивчена і викликає багато суперечок, але нині є більш перспективним і актуальним напрямком у біомедицині, ніж клонування людини.

  • База геномної інформації ЗСУ: відбір ДНК пройшли понад 30% військових

    База геномної інформації ЗСУ: відбір ДНК пройшли понад 30% військових

    Понад третина українських військовослужбовців уже здали свій біологічний матеріал для формування національної бази ДНК. За даними Міністерства оборони України, 95% відібраних зразків уже доставлено до Центру обліку геномної інформації, де вони зберігаються та обліковуються.

    У відомстві зазначили, що Міноборони забезпечило у Збройних силах України повний і безперебійний цикл відбору, обліку та зберігання біологічного матеріалу. Станом на сьогодні відбір пройшли понад третина військовослужбовців ЗСУ, що є важливим кроком для підвищення ефективності ідентифікації захисників у разі надзвичайних ситуацій.

    Наявність ДНК у базі даних має критичне значення для швидкої ідентифікації тіл полеглих військових та оперативного реагування у випадках зникнення захисників безвісти. Наразі для цих цілей також здійснюється відбір зразків у кровних родичів військовослужбовців, які вважаються зниклими безвісти.

    У Міноборони повідомили, що пріоритетний відбір біологічного матеріалу організовано у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, навчальних центрах, а також безпосередньо у підрозділах, які виконують бойові завдання на передовій. Паралельно триває робота із закупівлі та залучення додаткових комплектів за підтримки міжнародних партнерів, що дозволить розширити масштаби програми.

    У відомстві наголосили, що в умовах воєнного стану відбір біологічного матеріалу є обов’язковим і здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» та Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони № 438 від 28 липня 2023 року.

    Для процедури застосовуються сучасні, безпечні та неінвазійні методи, зокрема відбір букального епітелію за допомогою спеціальних аплікаторів. Процедура є безболісною, простою та повністю відповідає національним і міжнародним стандартам.

  • Україна повернула тіла 1000 полеглих захисників

    Україна повернула тіла 1000 полеглих захисників

    Україна повернула тіла 1000 загиблих, які, за твердженням російської сторони, належать українським військовослужбовцям. Про це повідомив Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими (КШППВ), підкресливши, що процес репатріації відбувся у межах гуманітарних домовленостей.

    Найближчим часом правоохоронні органи спільно з експертними підрозділами МВС проведуть усі необхідні експертизи — зокрема судово-медичні та ДНК-дослідження — для остаточної ідентифікації тіл. Після встановлення особистості кожного загиблого родини зможуть отримати офіційну інформацію та розпочати процедури поховання.

    У Координаційному штабі подякували всім службам та організаціям, які долучилися до повернення тіл полеглих захисників, наголосивши, що ця робота є одним з найважливіших гуманітарних напрямів у контексті війни.

    Водночас там підкреслили, що повернення тіл — складний і багатоетапний процес, який вимагає тривалих переговорів та взаємодії з низкою відомств. Робота з ідентифікації продовжиться безперервно, аби кожен загиблий воїн був повернутий родині та гідно вшанований.

  • У Кенії виявили унікальні гени, що дозволяють жити без овочів

    У Кенії виявили унікальні гени, що дозволяють жити без овочів

    На північному заході Кенії живе народ туркана, який зміг адаптуватися до життя в одному з найбільш посушливих регіонів планети. Їхній раціон базується майже повністю на продуктах тваринного походження: молоці, м’ясі та крові кіз і верблюдів.

    За результатами нового дослідження, таке харчування, що становить приблизно 80% щоденного раціону туркана, могло б мати серйозні наслідки для здоров’я інших людей. Проте організми цих кочівників пристосувалися до подібного способу життя завдяки унікальним генетичним адаптаціям.

    Вчені з Університету Вандербільта, очолювані геномісткою Амандою Лі, провели аналіз крові та сечі у 308 представників народу туркана. Частина з них веде традиційний кочовий спосіб життя, інші – живуть у містах. Незважаючи на хронічне зневоднення, більшість учасників дослідження виявилися здоровими. Дослідники виявили вісім ділянок ДНК, які суттєво відрізняються від інших корінних народів регіону. Одна з них пов’язана з геном STC1, який регулює здатність нирок утримувати воду. Це може захищати організм від надлишку пуринів – побічних продуктів, що утворюються при споживанні великої кількості м’яса. У багатьох людей саме надлишок пуринів спричиняє подагру, однак серед туркана це захворювання зустрічається вкрай рідко.

    Водночас дослідники вважають, що генетичні особливості, які є перевагою в умовах кочового життя, можуть виявитися шкідливими в міському середовищі. Це підтверджує теорію “еволюційної невідповідності”, згідно з якою зміна способу життя може сприяти розвитку хвороб, оскільки організм не встигає адаптуватися до нових умов. Відкриття вчених допомагає краще зрозуміти, як генетика і довкілля разом впливають на здоров’я людини. Туркана – приклад того, як тисячолітня еволюція дозволила людям виживати в надзвичайно жорстких умовах.

  • Молекулярне старіння в космосі, що станеться з тілом людини під час польотів

    Молекулярне старіння в космосі, що станеться з тілом людини під час польотів

    Польоти в космос — це надзвичайне випробування для людського організму. Мікрогравітація, високий рівень радіації та тривала ізоляція створюють умови, у яких тіло перебуває на межі своїх фізіологічних можливостей. Усе це змінює роботу систем організму, іноді — незворотно. Вчені з усього світу продовжують досліджувати, як саме космос впливає на здоров’я людини, щоб підготуватися до далеких міжпланетних польотів.

    Нове дослідження додало до переліку потенційних загроз ще одну: пришвидшене молекулярне старіння стовбурових клітин. Особливо це стосується гемопоетичних стовбурових і прогеніторних клітин — саме з них формуються всі типи клітин крові, включаючи еритроцити, лейкоцити та тромбоцити.

    Ці клітини відповідають не тільки за оновлення крові, а й за роботу імунної системи. В умовах космічного середовища вони не лише втрачають здатність до регенерації, але й перестають створювати здорові клітини. Перші зміни спостерігалися вже після 32–45 днів перебування в космосі. На початку польоту клітини ставали гіперактивними, витрачали надто багато енергії та втрачали здатність до відновлення. З часом у них почали з’являтися ознаки пошкодження ДНК, теломери ставали коротшими, а в мітохондріях виявлялося хронічне запалення. У клітинах активувалися ділянки геному, які за нормальних умов залишаються неактивними. Дослідники припускають, що це було спробою зберегти внутрішню стабільність. Такі зміни можуть серйозно впливати на імунну функцію організму, збільшуючи вразливість до хвороб. Особливо це критично під час довготривалих космічних місій, наприклад, польоту на Марс. Дослідження провела команда з Університету Каліфорнії в Сан-Дієго під керівництвом професорки Катріони Джеймісон, спільно з NASA та компанією Space Tango. Вони створили спеціальний “нанобіореактор” — платформу для культивації стовбурових клітин у космосі. Її було доставлено на МКС у межах однієї з місій SpaceX. Пристрій оснащений системами штучного інтелекту, які дозволяють відстежувати зміни в реальному часі. Попри те, що деякі зміни клітин після повернення на Землю частково зникли, більшість з них не змогли повернутися до початкового стану. Це свідчить про те, що старіння клітин у космосі може бути частково незворотним.

    Отримані дані допоможуть не лише забезпечити безпеку майбутніх космонавтів, а й краще зрозуміти механізми старіння та онкологічних захворювань на Землі. Водночас дослідники підкреслюють, що перед відправленням людей у далекі місії важливо точно усвідомлювати потенційні біологічні наслідки.

  • Забуті частини ДНК виявилися ключем до регуляції генів

    Забуті частини ДНК виявилися ключем до регуляції генів

    Учені довели, що частини ДНК, які раніше вважалися марними, можуть мати вирішальне значення для регулювання роботи генів у людському організмі. Йдеться про мобільні генетичні елементи, або транспозони, які відіграють роль генетичних перемикачів і здатні контролювати активність сусідніх генів.

    Мобільні елементи ДНК були вперше виявлені у 1948 році генетиком Барбарою Макклінток під час дослідження кукурудзи. Тоді відкриття не отримало належного визнання, але з часом стало зрозуміло, що ці “стрибучі гени” є майже у всіх живих організмів. Вони становлять близько 45% людського геному та мають здатність переміщуватися всередині ДНК. Довгий час науковці вважали їх залишками діяльності вірусів, які не виконують жодної важливої функції. Сучасні дослідження показують інше. Зокрема, одна з родин транспозонів, відома як MER11, має безпосередній вплив на активність генів, особливо на ранніх етапах розвитку людини. Ці послідовності ДНК, попри свою повторювану та на перший погляд ідентичну структуру, не є однаковими. Саме це ускладнює їх вивчення, особливо в межах молодих підродин транспозонів.

    Щоб краще зрозуміти структуру та функції MER11, дослідники розробили нову класифікацію, згрупувавши послідовності за еволюційною спорідненістю та ступенем збереження у геномах приматів. У результаті вони виокремили чотири підродини — від MER11_G1 до MER11_G4. Подальше порівняння цих підродин з хімічними мітками на ДНК та білками, які регулюють активність генів, показало: саме підродина MER11_G4 має найпотужніший регуляторний потенціал. Вчені використали методику lentiMPRA для аналізу тисяч послідовностей одночасно, що дозволило оцінити здатність кожної з них посилювати експресію генів. Виявилося, що послідовності MER11_G4 мають унікальний набір коротких фрагментів, які виступають у ролі “портів” для транскрипційних чинників — білків, які вмикають чи вимикають гени. Ці ділянки реагують на сигнали розвитку організму або навколишнього середовища, визначаючи, які гени активуватимуться в певний момент. Крім того, з’ясувалося, що підродина MER11_G4 зв’язується з унікальним набором транскрипційних чинників, що дозволяє припустити її участь у формуванні нових видів завдяки зміні регуляторних функцій.

    Таким чином, колись знехтувані “сміттєві” ділянки ДНК виявилися ключовими елементами, які контролюють складні біологічні процеси в організмі людини.