Загострення війни на Близькому Сході та блокування Ормузької протоки спричинили значне зростання цін на енергоносії та добрива, що, у свою чергу, позначається на глобальному аграрному ринку. Це вже відчувається в Україні, де сільськогосподарські виробники стикаються з подорожчанням ресурсів на період посівної кампанії.
На початку березня судноплавство через Ормузьку протоку, що є ключовою артерією світової торгівлі, майже зупинилося. Якщо ще в лютому через неї проходило близько 129 суден на день, то в березні цей показник впав до всього чотирьох суден на деякі дні. Іран, який контролює протоку, здійснює вибірковий пропуск суден і активно атакує цивільні кораблі — лише в перші два тижні березня було зафіксовано 22 таких інциденти.
Це стало серйозним ударом по енергетичному ринку, зокрема для Катару, який призупинив виробництво скрапленого газу, що спричинило значне подорожчання палива в Європі — ціни на газ зросли на 103% за період з 27 лютого по 19 березня. Така ситуація одразу вплинула на ринок добрив, оскільки природний газ є основною сировиною для виробництва аміаку — базового компонента для азотних добрив. Країни Перської затоки займають важливу позицію на ринку добрив. Вони експортують близько 49% карбаміду, 30% аміаку та майже половину світової торгівлі сіркою. Тому порушення поставок із цього регіону спричинило зростання цін на аміак та карбамід. Ціни на аміак зросли до 750 доларів за тонну (+8,7%), а карбамід — до 683 доларів (+32,4%). Найбільше зростання ціни було зафіксовано в США та Канаді, де вартість карбаміду зросла більш ніж на третину. Китай почав вивільняти свої запаси добрив з державних резервів, щоб уникнути дефіциту перед початком посівної кампанії. Міжнародні організації, зокрема ООН, попереджають про загрози для продовольчої безпеки. Вони зазначають, що доступ до добрив може значно погіршитися для найбідніших країн. Всесвітня продовольча програма прогнозує, що до 45 мільйонів людей можуть опинитися під загрозою гострого голоду через подорожчання добрив, пального та продуктів харчування.
Вплив на продовольчу безпеку найбільш відчутний для країн, які сильно залежать від імпорту добрив з Перської затоки. Бразилія, наприклад, у 2025 році імпортувала весь обсяг карбаміду, і 41% з цього постачалося через Ормузьку протоку. Індія, яка щорічно витрачає близько 18 мільярдів доларів на добрива, також вразилася скороченням поставок з Близького Сходу. У Бангладеш, через дефіцит газу, були змушені закрити чотири з п’яти заводів добрив, а в африканських країнах, таких як Судан, Танзанія, Сомалі, Кенія та Мозамбік, ціни на добрива можуть зрости, що позначиться на врожайності зернових. Що стосується України, то хоча країна не залежить безпосередньо від постачання добрив з Перської затоки, глобальні зміни все ж таки відображаються на внутрішньому ринку. Україна постачає добрива з Азербайджану, Туркменістану та Польщі, але через загальне скорочення пропозиції на світовому ринку ціни для українських споживачів зростають.
В Україні залежність від імпорту азотних добрив перевищує 60%, і лише два з шести великих підприємств з виробництва аміаку працюють на повну потужність. Зростання цін на добрива, у поєднанні з військовими ризиками, високими цінами на енергоносії та проблемами в логістиці, сприяє зростанню витрат для аграріїв. За оцінками експертів, дефіцит карбаміду на 10% може призвести до зростання собівартості виробництва зерна в Україні на 3-5%. Для пшениці та кукурудзи витрати можуть зрости на 7%, а для соняшнику — на 5%. Прогнозується, що імпортери в Україні витратять на 140 мільйонів доларів більше на закупівлю добрив у 2026 році. Росія, яка є найбільшим експортером добрив, може скористатися ситуацією, оскільки зростання світових цін на добрива створює для неї можливості для збільшення доходів на ринку. Однак, її можливості обмежені виробничими та логістичними проблемами.
Усі ці фактори вказують на серйозний економічний тиск, який переживають країни, зокрема Україна, через глобальну нестабільність. У разі подальшої ескалації ситуації ціни на енергоносії та добрива можуть зростати ще більше, що безпосередньо вплине на сільське господарство та продовольчу безпеку у світі.
