Геологи виявили хвилі в мантії Землі, які здатні руйнувати нижню частину континентів і переносити їхні фрагменти на великі відстані, провокуючи вулканічну активність і підйом порід, зокрема багатих на алмази. Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Geoscience, пропонує пояснення, яке розкриває давню таємницю океанічного вулканізму та незвичного розташування континентального матеріалу в океанах.
Учені з’ясували, що основа континентів повільно відшаровується через дію повільних мантійних хвиль. Ці хвилі прямують уздовж нижньої частини континентальних плит на глибині 150–200 кілометрів і здатні переносити континентальний матеріал на понад тисячу кілометрів у напрямку океанічної мантії. З часом це формує регіони, де серед океанічних порід трапляються фрагменти давніх континентів, хоча вони розташовані далеко від їхніх сучасних меж.
Раніше вважалося, що континентальні породи потрапили в океанічну мантію внаслідок субдукції або разом із матеріалом, який піднімали гарячі мантійні плюми. Але в багатьох регіонах планети не виявлено ознак ні перероблених уламків кори, ні гарячих потоків, що свідчило б про плюми. Також континентальний матеріал розподілений нерівномірно, що вимагало іншого пояснення. Мантійні хвилі виявилися найбільш узгодженою відповіддю. За даними дослідження, вони виникають після розпаду континентальних масивів і рухаються надзвичайно повільно — настільки, що вулканізм, спричинений їхньою дією, може тривати десятки мільйонів років. Одним із підтверджень цього є ланцюг підводних вулканів в Індійському океані, де протягом 50 мільйонів років після розпаду Гондвани фіксувався вулканізм без ознак мантійного плюму.
Окрім пояснення походження континентального матеріалу в океанах, дослідники виявили й інші наслідки впливу мантійних хвиль. Зокрема, вони здатні піднімати континенти більш ніж на кілометр і провокувати виверження породи, що містить алмази. Така активність може суттєво змінювати рельєф і геологічну історію планети.
