Аналітик Олександр Кочетков підбиває підсумки успішного полювання української ППО за черговим літаком дальньої розвідки А-50. Для російської авіації ця втрата — те ж саме, що для людини — часткова втрата зору.
КРАСИВО ПАЛАЄ І ВРАЖАЮЧЕ ПАДАЄ
Наша ППО вполювала черговий суперважливий (і суперкоштовний) російський літак ДРЛВ А-50У. Вже другий за останній час, що є фантастичним досягненням. Бо у світi поки не збивали жодного літака системи дальнього радіолокаційного виявлення, а ми — вже два, й один пошкодили на аеродромі.
Без літаків дальньої радіорозвідки ворожа авіація не те що зовсім сліпа, але підсліпувата точно. Її дії стають ситуаційними і малокерованими. Тому такі літаки бережуть як критичну складову повітряних сил.
Постійно підкреслюю, що ракети недоімперія може і виробляти, і закуповувати у своїх союзників. А от літаки ДРЛВ — ні. Росіяни вже років десять намагаються створити А-100 — літак ДРЛВ наступного покоління, і — ніяк. В цій сфері, в першу чергу, щодо сучасних систем радіолокації, санкції працюють. Зараз в недоімперії залишилося шість таких літаків, поповнення не очікується.
Ще складніше ситуація з підготовкою екіпажів для цих літаків — там потрібні штучні висококваліфіковані фахівці, ув’язненого з колонії туди не завербуєш.
Окремо зігріває, що ворог знов недооцінив можливості нашої ППО. Як і передбачалося, він відсунув маршрут своїх літаків-розвідників подалі від фронту, але недостатньо. Зараз ще відсуне, але це суттєво зменшить ефективність такої розвідки. Що має особливе значення перед появою у нас літаків F-16.
Не хочу розкривати подробиці, але з рівною вірогідністю успішну атаку могли виконати “Patriot-PAC 2” або ЗРК С-200. Але обов’язково після спеціальної модифікації для збільшення дальності і зміни алгоритмів керування. Поза сумнівом, що розробники таких модифікацій заслуговують на найвищі державні нагороди.
Щодо С-200. Нагадаю, що у 2001 році під час спільних навчань ППО України і Росії у Криму ракета С-200В не влучила у літак-мишень, система самознищення не спрацювала. Ракета пролетіла 260 км і знайшла пасажирський авіалайнер.
Воплі ворожих пропагандистів, що вже другий А-50У потрапив під “дружній вогонь” російської ППО — це повна маячня. Тихохідну ціль, які літає по заздалегідь відомому коловому маршруту, не ідентифікує як ворожу навіть самий тупий розрахунок ППО. Особливо двічі поспіль.
В цьому сенсі більш “імовірним” виглядає варіант, що пілоти російського розвідника взяли з собою у політ гранату, почали нею бавитися, перекидати один одному, і вона вибухнула. Це не смішно, бо це — офіційна російська версія катастрофи літака з Пригожиним на борту.
Зверніть увагу: росіянам зручніше визнати дебільність власних вояків, ніж допустити, що це успішні дії ЗСУ, яким вони не в змозі завадити. Тому шлях до перемоги — це завдавати ворогові незаперечних поразок, які вони не зможуть приховати. Звільнення Донецька, або Мелітополя, або вихід до Криму, скоріше за все, викличе у недоімперії розпач і заворушення, що з великою вірогідністю призведуть до краху режиму чемоданного фюрерка. Таке у російській історії вже траплялося.
