Неділя, 29 Грудня, 2024

Схема для Києва. Що придумали в Конгресі США, щоб проштовхнути закон про допомогу Україні

У ЦЕНТРІ УВАГИ

Палата представників Конгресу США готова “завалити” законопроєкт про допомогу Україні. Але, як свідчить політичний оглядач Марк Тіссен у колонці для The Washington Post, існує “хитра схема”, здатна все-таки схвалити це фінансування.

У поміркованих республіканців у Палаті представників Конгресу США є рішення безвихідної ситуації щодо надання допомоги Україні: ухвалити “урізану” версію додаткового пакету допомоги Сенату, який унеможливив би економічну та гуманітарну допомогу, надаючи тільки військову Україні, Ізраїлю і Тайваню. Натомість законопроєкт враховуватиме два положення про кордони:

  1. Відновлення Розділу 42, пов’язаного з коронавірусом, який дозволяв прикордонникам відмовляти нелегальним мігрантам, за вирахуванням вимог громадської охорони здоров’я.
  2. Відновлення політики “залишатися в Мексиці”, що діяла в епоху Трампа, яка вимагала від прохачів притулку чекати в Мексиці, доки їхні заяви про надання притулку будуть розглянуті.

Така угода, яка все ще обговорюється з поміркованими демократами в Палаті представників, має сенс. Європейський Союз щойно схвалив пакет економічної допомоги Україні на суму 54 мільярди доларів, тож ми можемо дозволити нашим союзникам узяти на себе провідну роль у гуманітарній і фінансовій підтримці Києва. І в будь-якому разі, військові постачання становлять більшу частину пакета допомоги США.

У вівторок президент Байден вимагав від Республіканської партії “негайно” ухвалити законопроєкт Сенату, запитавши: “Чи збираєтеся ви відстоювати свободу або збираєтеся стати на бік терору і тиранії? Чи збираєтеся ви підтримати Україну або підтримати Путіна? Ви підтримаєте Америку чи Трампа?” Це було і марно, і нереально. Нападки на республіканців як на маріонеток Трампа і Путіна не є способом домогтися чогось через Палату представників, а законопроєкт Сенату не стане законом у тому вигляді, у якому його написано.

Ось реальність: у республіканців є те, чого хоче Байден, — допомога Україні. Щоб домогтися її, Байдену потрібно дати республіканцям те, чого вони хочуть (і чого потребують) — великі поступки в галузі безпеки кордонів. Навіть багатьом республіканцям у Палаті представників, які хочуть допомогти Україні, потрібні ці поступки, щоб антиукраїнські праві не могли звинуватити їх у тому, що вони більше піклуються про кордони України, ніж про наші власні.

Причина, через яку угода Сенату про кордон ні до чого не призвела, полягала в тому, що це був компроміс щодо імміграційної реформи, а не прикордонна поступка. Республіканців просили схвалити пакет заходів щодо забезпечення безпеки кордонів, які вони визнали вкрай недостатніми, а потім схвалити допомогу Україні, яку хоче Байден. Це ніколи не спрацює. Насправді, це мало неприємні наслідки — втрату голосів проукраїнських республіканців у Сенаті. Передавання допомоги Україні — це поступка республіканців. Поступка демократів має полягати в гарантуванні безпеки кордону.

У понеділок увечері спікер Палати представників Майк Джонсон (республіканець від штату Луїзіана) заявив, що сенатський законопроєкт був мертвий після прибуття до Палати представників, оскільки в ньому “не йшлося” про прикордонну безпеку. “Мандат додаткового законодавства з національної безпеки полягав у тому, щоб гарантувати безпеку власного кордону Америки, перш ніж відправляти додаткову іноземну допомогу по всьому світу”, — сказав Джонсон у своїй заяві. “Тепер, оскільки Сенат не отримав жодної зміни в прикордонній політиці, Палаті представників доведеться продовжувати діяти з власної волі з цих важливих питань”. Пишуть, що він повідомив членам парламенту про відмову Байдена зустрітися з ним для обговорення компромісу між кордоном та Україною.

Рішення, яке пропонують помірковані республіканці, дасть Джонсону можливість внести законопроєкт до Палати представників. І це вирішило б фундаментальну політичну проблему республіканців, яка полягає в тому, що вони не можуть проголосувати за допомогу Україні в гарантуванні безпеки її кордонів, не проголосувавши також і за безпеку наших власних кордонів.

Перешкодою, з якою Джонсону, як і раніше, доведеться зіткнутися, є те, що кілька конгресменів, які категорично проти такого компромісу, входять до складу комітету з регламенту Палати представників, який вирішує, які законопроєкти можуть бути винесені на обговорення. Так, Палаті представників доведеться призупинити дію регламенту, щоб ухвалити закон без схвалення комітету. Для цього потрібно дві третини голосів, а також згода спікера.

Прихильники обмеженого пакету допомоги сказали мені, що якщо Джонсон не дасть цієї згоди, вони використають петицію про його звільнення. Для цього потрібно 218 голосів, а це означає, що жменьці поміркованих республіканців доведеться об’єднатися практично з усією фракцією демократів. У звичайних умовах такий прямий напад на авторитет власного спікера був би практично немислимим. Але помірковані республіканці спостерігали в жовтні, як жменька вкрай правих екстремістів об’єдналася з демократами, щоб усунути попередника Джонсона Кевіна Маккарті (республіканець від Каліфорнії) з посади спікера. Тож вони цілком можуть вирішити — що добре для крайніх правих, добре для центру теж.

Будемо сподіватися, що до цього не дійде. Іншою альтернативою для Джонсона було б розбити сенатський законопроєкт на частини і дозволити Палаті голосувати за кожен елемент — Україну, Ізраїль і Тайвань — окремо. Це дозволяє демократам зняти із себе відповідальність за гарантування безпеки кордону, що, за словами Джонсона, є його вимогою, яка не підлягає обговоренню.

В одному можна бути впевненим: часу втрачати не можна. Просто зараз, коли військова допомога застопорилася, українські війська змушені нормувати використання боєприпасів. І лише питання часу, коли бездіяльність Конгресу почне призводити до повсюдного військового успіху Росії. Джонсону необхідно внести законопроєкт, і якомога швидше.

Актуальні новини