2024-тий називають роком виборів. Вперше в історії настільки велика кількість виборців голосуватиме у понад 70 країнах.
Серед держав, де відбудуться вибори, є такі гіганти як Індія, США, Індонезія, Пакистан, Мексика. Пройдуть вибори і в низці європейських країн, таких як Британія, Австрія, Молдова та Грузія, а громадяни країн ЄС оберуть Європарламент.
BBC News Україна розповідає про десять голосувань, результати яких матимуть вплив на підтримку Києва під час війни.
Тайвань
Ситуація на Тайвані, де обиратимуть президента та парламент 13 січня, викликає побоювання, оскільки вона несе загрозу конфлікту між США і Китаєм.
З 2016 року островом керує Демократична прогресивна партія (ДПП), яка виступає за подальшу “тайванізацію”: де-факто незалежність Тайваню, розвиток національної ідентичності на противагу ідеям про приналежність до китайської нації.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну були припущення, що успіх російських військ може надихнути Китай спробувати встановити контроль над Тайванем, де зосереджене важливе для Заходу виробництво мікрочипів.
Тож вибори 13 січня називають доленосними. Мовляв, якщо переможе кандидат від правлячої ДПП Лай Цинде, конфронтація з Пекіном виглядає неминучою, а якщо опозиційні кандидати від партії Гоміньдан Хоу Юі та Тайваньської народної партії Ке Веньчже – можлива розрядка. Згідно з останнім опитуванням ETtoday, Лай Цинде трохи випереджає Хоу Юі за кількістю симпатиків (39% проти 36%), але оскільки вибори проходять в один тур, навіть незначної переваги в кілька тисяч голосів достатньо для перемоги.
На думку дослідниці Національного інституту стратегічних досліджень Аліни Гриценко, хто б не став переможцем, навряд чи варто очікувати проголошення незалежності, що спровокує на жорсткі дії Пекін, який вважає острів своєю провінцією.
“На проголошення незалежності Китай може відреагувати і не воєнним шляхом, а блокадою, “карантином”. А Тайвань на 97% залежить від імпорту енергоносіїв, який йде через Південно-Китайське море, заблокувати імпорт і зупинити тайваньську економіку Китаю буде нескладно, а Тайваню запасів енергоносіїв вистачить на 90 днів”, – пояснює дослідниця.
Тому навіть Демократична прогресивна партія знизила градус риторики щодо незалежності, політикам не хочеться перевіряти, чим може закінчитися ескалація.
“Враження, що зараз всі зацікавлені у збереженні статус-кво”, – відзначає Гриценко.
Тож вірогідність спалаху в Східній Азії конфлікту, який відверне увагу від ситуації в Україні, цього року є малоймовірною.
Окрім того, для тайванців віком до 40 років найважливішою темою зараз є навіть не національна безпека та відносини з Пекіном, а економічний розвиток та зайнятість. Подорожчання вартості життя, висока орендна плата за житло та рівень молодіжного безробіття можуть позначитися на результатах виборів для правлячої Демократичної прогресивної партії і повернути до влади Гоміньдан, який налаштований на уникнення конфліктів з Пекіном.
З іншого боку, зростає кількість тайванців, які сприймають себе як окрему від китайців націю, і інтегрувати Тайвань до складу Китаю як Гонконг не вийде, вважає Аліна Гриценко. Тож у довгостроковій перспективі тайваньське питання буде лишатися на порядку денному.
“Китай не може дати Тайваню свободу дій, яка дозволить йому, наприклад, облаштувати американську військову базу”, – пояснює Гриценко.
Росія
Президентські вибори в Росії мають відбутися 15-17 березня. Інтриги на них немає, прізвище переможця заздалегідь відоме.
Згідно з листопадовим опитуванням Левада центр, оголошеного іноземним агентом, 58% виборців планують голосувати за Путіна, а 32% ще не знають, за кого й чи будуть. Майже 5% заявили, що на вибори не прийдуть.
Для української влади Володимир Путін є нелегітимним ще з 2018 року, коли президентські вибори провели в анексованому Криму. Якщо вибори пройдуть на окупованих під час повномасштабної війни українських територіях, Київ може закликати партнерів запровадити нові санкції проти Росії.
Індія
Наймасштабніші вибори на планеті у квітні-травні 2024 року відбудуться в Індії, в них візьмуть участь кілька сотень мільйонів виборців.
Вже 10 років країною править націоналістична партія БДП на чолі з Нарендрою Моді. Він має великі шанси лишитися при владі попри те, що опозиційні партії – соціал-демократичний Індійський національний конгрес, різноманітні ліві, регіональні партії та партії мусульманської меншини створили потужний блок I.N.D.I.A. (“Індійський національний інклюзивний альянс розвитку”).
Згідно з грудневим опитуванням Times Now, Національний демократичний альянс на чолі з Моді може набрати 44% голосів, а блок I.N.D.I.A. – 39%. Вибори проходять за мажоритарною системою в один тур, і опитування показують, що кандидати альянсу Моді значно сильніші в округах і він може розраховувати на понад 300 голосів з 513 в нижній палаті парламенту Індії – Лок Сабха.
Моді обіцяє зробити Індію одним із світових лідерів у найближчі два десятиріччя.
“Прем’єр Індії зміцнив позиції останнім часом, йому допомогла націоналістична риторика, яка дозволила консолідувати широкі версти населення”, – каже дослідниця Національного інституту стратегічних досліджень Аліна Гриценко.
Під час війни РФ проти України Індія зайняла нейтральну позицію, утримувалася під час голосування за резолюції щодо територіальної цілісності в ООН, натомість закуповувала великі обсяги нафти в Росії.
Зусилля української дипломатії вже майже два роки спрямовані на те, щоб домогтися більшої підтримки українських ініціатив в Нью-Делі. Але вони зустрічають спротив як серед індійських політиків, так і відверту протидію деяких індійських ЗМІ, які надають перевагу співпраці з Росією.
“Політика Індії щодо війни Росії з Україною не зміниться, навіть якщо до влади прийде опозиція, хоч там і більше прихильників тісніших відносин з США. Індії вигідна нейтральна політика, і їм вдалося не стати такими токсичними як Китай за рахунок тісних відносин з США та ЄС”, – прогнозує Аліна Гриценко.
Європарламент
Вибори до Європарламенту відбудуться 6-9 червня.
Одну зміну вони вже принесли – голова Європейської Ради Шарль Мішель оголосив, що братиме участь у виборах до Європарламенту, тому піде з посади раніше закінчення повноважень у листопаді 2024 року. І в такому випадку, до обрання нового голови, Європейську Раду може тимчасово очолити лідер країни, яка головує в ЄС у другій половині 2024 року. А це Угорщина, тобто Віктор Орбан.
Очікується, що на виборах посилять позиції ультраправі євроскептичні партії, які входять в блок “Ідентичність та демократія” – італійська “Ліга” Маттео Сальвіні, “Альтернатива для Німеччини”, “Національне об’єднання” Марін ле Пен у Франції, Австрійська партія свободи. Частина учасників цього блоку раніше висловлювали симпатії до російського керівництва, а деякі і зараз виступають проти допомоги Україні (“Альтернатива для Німеччини”, “Австрійська партія свободи”). Хоча є в ньому і партії, які підтримують Україну (португальська Chega – “Досить”).
Проте зростання популярності ультраправих не змінить домінування в Європарламенті традиційних консерваторів (Європейська народна партія) та соціал-демократів.
Згідно з прогнозом Europe Elects, їхні сили не мають зазнати втрат. А от фракції лібералів (Renew Europe) та зелених після виборів можуть скоротитися. Натомість “Ідентичність та демократія” може стати третьою фракцією.
Німеччина
Вибори в Бундестаг заплановані на осінь 2025 року, але у 2024 році у Німеччині відбудуться вибори в Європарламент та у трьох східнонімецьких землях – Бранденбурзі, Тюрингії та Саксонії.
Результати матимуть вплив на загальну політичну ситуацію в країні, адже партії урядової коаліції (соціал-демократів, зелених та лібералів) зараз підтримує лише третина виборців. Грудневе опитування infratest-dimap показало, що лише 17% виборців задоволені урядом Олафа Шольца.
На тлі зростання вартості життя, скорочення ВВП на 0,3% у 2023 році, протестів фермерів та страйку залізничників, загалом песимістичних настроїв населення, відбувається зростання популярності радикальних політичних партій, насамперед ультраправої “Альтернативи для Німеччини”.
В східнонімецьких землях вона може зайняти перше місце з понад 30% голосів на виборах в місцеві земельні парламенти, які відбудуться у вересні. І сформувати місцеві уряди без участі цієї партії буде складно, останнім часом зростає популярність утворення коаліції між опозиційною ХДС-ХСС та “Альтернативою”, хоча християнські демократи це наразі відхиляють.
За німецькою політикою уважно стежитимуть в Україні, адже за час війни Німеччина стала другим донором воєнної допомоги після США (поставила озброєнь на 17 млрд євро), і українська влада зацікавлена у збереженні політичної стабільності там і подальших поставках.
Чи можуть погані результати соціал-демократів на виборах в Європарламент та у східнонімецьких землях похитнути позицію уряду Шольца, призвести до його відставки чи навіть дострокових виборів у Німеччині?
На думку старшого аналітика Західного Інституту Зігмунта Войцеховського Віктора Савінка, попри падіння популярності канцлера, очікувати дострокових виборів не варто, уряд допрацює до кінця повноважень восени 2025 року.
“Партнери соціал-демократів – зелені та вільні демократи – набрали на виборах 2021 року найбільші результати, довгі роки чекали, щоб отримати владу, і навряд чи захочуть віддати долю уряду в руки виборців саме зараз. Вільні демократи розуміють, що в наступний Бундестаг можуть не потрапити”, – вважає дослідник.
Навіть якщо Олафа Шольца на посаді канцлера змінить більш популярний міністр оборони Борис Пісторіус – цю можливість обговорюють останнім часом – це лише позитивно вплине на Україну, оскільки він є одним з прихильників надання воєнної допомоги.
Грузія
26 жовтня 2024 року мають відбутися парламентські вибори у Грузії, на яких правляча з 2012 року партія “Грузинська мрія” намагатиметься зберегти владу.
Вперше вони пройдуть за пропорційною системою, з 5% прохідним бар’єром. Протистояти “Грузинській мрії” буде коаліція “Стратегія перемоги”, куди входить партія “Єдиний національний рух” – симпатики експрезидента Міхеїла Саакашвілі, якого арештували у жовтні 2021 року.
30 грудня оголосив про офіційне повернення в політику опонент Саакашвілі – мільярдер Бідзіна Іванішвілі, який привів “Грузинську мрію” до перемоги у 2012 році. Після відставки з посади голови уряду у 2013 році він без офіційних посад залишався найвпливовішою людиною країни.
За словами чинного прем’єра Грузії Іраклія Гарібашвілі, Іванішвілі повертається, аби врятувати країну, так само, “як врятував” у 2012 році.
“Якби кримінальна влада на чолі з Саакашвілі тоді залишилася на чолі країни, ми зараз були б у стані війни з Росією, що призвело б до знищення Грузії”, – заявив Гарібашвілі.
У січні 2024 року в статуті “Грузинської мрії” за Іванішвілі закріпили право скликати політраду партії і представляти кандидатуру прем’єр-міністра.
Офіційно він декларує прагнення стати членом ЄС до 2030 року, кандидатом на вступ в який країна стала у грудні 2023 року. Водночас опозиція звинувачує його в проросійській політиці, і проявом цього називають невдалу спробу запровадити закон про “іноземних агентів”, схожий на російський, відновлення авіасполучення з Росією, спробу імпічменту президентки Саломе Зурабішвілі, яка критикувала зближення з РФ.
Згідно з грудневим опитуванням Edison Research, до парламенту можуть потрапити 5 політичних сил – Грузинська мрія (36,6%), і чотири опозиційних – “Стратегія перемоги” (21,5%), партія “За Грузію”, яку створили колишні “мрійники” (8,8%), ліберальна партія “Лело” (6,7%) блок партій “Гірчі-більше свободи” та “Дроа” (5%), які підтримують євроатлантичну інтеграцію. Загалом опозиційні сили мають шанси отримати більше мандатів, проте на руку Іванішвілі грають суперечки серед них і розкол всередині “Єдиного національного руху”, звідки нещодавно пішов екслідер Ніка Меліа.
Від результатів парламентських виборів залежить і те, хто стане наступним президентом.
Цього року мають відбутися президентські вибори, але після останньої конституційної реформи обиратиме президента не народ, а Колегія виборників, яка складатиметься з депутатів парламенту та делегатів з регіонів.
США
Вибори президента США, третини сенаторів та Палати представників Конгресу пройдуть 5 листопада. До цієї кампанії прикута увага світу, оскільки від того, хто стане господарем Білого Дому, залежить, чи зміниться зовнішня політика Америки.
Вже 12 січня стартував сезон праймеріз та кокусів, під час яких республіканці та демократи оберуть кандидатів у президенти. Інтриги цього разу мало – чинний президент Джо Байден без особливих зусиль обійде двох суперників з Демократичної партії, а в Республіканській партії більшість опитувань показують понад 60% підтримки Дональда Трампа. Конкуренцію йому на короткий час може скласти експредставниця США в ООН Ніккі Гейлі та губернатор Флориди Рон ДеСантіс, але їхній рейтинг коливається в межах 11-12%. Тож найбільша загроза для висунення експрезидента зараз полягає у судових процесах проти нього.
У грудні 2023 року Верховний суд штату Колорадо заборонив Трампу брати участь у праймеріз республіканців на території штату через звинувачення у причетності до заколоту, який завершився захопленням будівлі Конгресу у січні 2021 року. Рішення суду в Колорадо призупинено на час розгляду справи у Верховному суді, яке розпочнеться у лютому.
Тільки якщо судді ухвалять, що Трамп не може обіймати державну посаду, подані за нього голоси на праймеріз не зарахують, а відсторонення може відбутися і в багатьох інших штатах. Тоді передвиборчі кампанії Ніккі Гейлі та Рона ДеСантіса можуть отримати нове дихання.
Проте наразі досить ймовірним є повторення протистояння Дональда Трампа та Джо Байдена на виборах 5 листопада. Шанси Трампа стати господарем Білого Дому після 4 років в опозиції зараз виглядають кращими, ніж у 2020 році.
В Україні пильно стежитимуть за виборами, адже заяви Трампа викликають занепокоєння щодо припинення американської військової допомоги, а питання додаткової допомоги у 61 млрд доларів загрузло у Конгресі саме через позицію республіканців.
12 листопада Трамп заявив про готовність врегулювати війну між Україною та Росією ще до інавгурації, припинити “потік американських скарбів” до України та змусити європейських союзників заплатити за передані українській армії озброєння.
Австрія
В Австрії на парламентських виборах восени 2024 року перше місце може завоювати ультраправа Австрійська партія свободи.
Саме вона виступала за проведення референдуму щодо санкцій проти Росії, опонувала виступу Володимира Зеленського в парламенті Австрії, а її лідер Герберт Кікль вважає, що вступ України в ЄС “знищить наше сільське господарство” і закликав накласти вето на перемовини щодо членства.
Для АПС Росія є щонайменше ситуативним союзником у боротьбі з західним лібералізмом і впливом інституцій ЄС.
“Австрійська партія свободи відома своєю антиукраїнською політикою. Кікль назвав відкриття перемовин щодо вступу України в ЄС актом зради з боку чинного канцлера Карла Нехаммера щодо австрійського народу”, – каже старший аналітик Західного Інституту Зігмунта Войцеховського Віктор Савінок.
Згідно з грудневим опитуванням INSA, Австрійська партія свободи може отримати 30% голосів, правлячу консервативну Австрійську народну партію готові підтримати 20%, соціал-демократів – 23%, Зелених та лібералів з партії NEOS – по 10%.
Інтрига полягає в тому, чи сформує Австрійська народна партія коаліцію з Австрійською партією свободи, як це вже раніше траплялося в 1999-2006 та 2017-2019 роках. Останній досвід такої коаліції завершився скандалом Ібіцагейт, відставкою уряду і достроковими виборами.
“Інші партії зараз налаштовані не допустити Австрійську партію свободи до уряду, я думаю, що радше дійде до коаліції між Австрійською народною партією та соціал-демократами, яка існувала до 2017 року. І тоді позиція Австрії щодо України не погіршиться, бо в листопаді на з’їзді австрійські соціал-демократи ухвалили рішення продовжувати підтримку України”, – каже Савінок.
Іншим варіантом коаліції після виборів є альянс соціал-демократів, лібералів NEOS та зелених, яка є ще більш привабливою для України.
Молдова
Восени 2024 року мають відбутися президентські вибори та референдум щодо євроінтеграції у Молдові.
За чинної президентки Маї Санду країна у 2023 році відійшла від обережної політики щодо Росії. Сталося це, зокрема, за сприяння України. На саміті ЄС 9 лютого Володимир Зеленський повідомив, що РФ готує переворот у Молдові і передав дані української розвідки Санду. Через кілька днів та підтвердила наявність інформації про проросійський переворот.
“Москва планує знищити нашу країну”, – сказала Санду.
Потім молдовські суди завдали удару по найбільш радикальній проросійській партії “Шор” Ілана Шора. Спочатку її лідера, який з 2019 року переховується в Ізраїлі, заочно засудили до 15 років за крадіжку грошей з банків. А у червні 2023 року Конституційний суд визнав незаконною партію.
“Політична партія, створена завдяки корупції та заради корупції, становить небезпеку для конституційного ладу та безпеки”, – прокоментувала Санду.
Далі слідував удар по російських ЗМІ.
У вересні 2023 року з Молдови депортували керівника підконтрольного Кремлю інформагентства Sputnik Moldova Віталія Денисова, а у жовтні 2023 року заборонили трансляцію шести каналів, які просувають “іноземні інтереси”, і заблокували десятки сайтів російських ЗМІ.
У грудні 2023 року Санду оголосила, що восени 2024 року знову балотуватиметься в президенти, а також пройде референдум щодо вступу в Євросоюз.
Основним конкурентом Санду буде, як і 2020 року, лідер соціалістів та дружній Росії експрезидент Молдови Ігор Додон. Згідно з опитуванням IMAS у грудні 2023 року, у першому турі 30% виборців готові голосувати за Санду, 24% за Додона, але у другому турі 35% готові голосувати за чинну президентку, і 46% за лідера опозиції.
Але в Молдові вагому роль мають симпатії виборців, які живуть за кордоном – у 2020 році 262 тисячі таких (16% від кількості тих, хто прийшов на дільниці) взяли участь у голосуванні, 93% з них підтримали Санду, що зумовило її тріумф над Додоном. Симпатії закордонних виборців не враховують під час опитувань в Молдові, тож в Санду є шанси на перемогу, хоча її відрив від Додона цього разу навряд чи буде таким великим, як у 2020 році.
Для України збереження при владі Маї Санду та її партії “Дія та солідарність” є вигідним, оскільки це сприяє безпеці Одеської області, яка межує з невизнаним Придністров’ям. Влада цього регіону фактично бере участь у передвиборчій кампанії на боці опозиційних сил Молдови, які виступають за дружбу з Росією.
Керівник Придністров’я Вадим Красносельський 9 січня 2024 року заявив про загрозу мілітаризації Молдови для всього регіону у відповідь на не такі значні поставки західної військової техніки молдовській армії.
2023 року ЄС виділив десятки мільйонів євро на поставку оборонних технологій Молдові, а у Франції країна купила радар Ground Master 200 для контролю над повітряним простором.
За словами Красносельського, зброя йде “не для захисту Молдови”.
“Нічого не робиться просто так, гроші, техніка, зброя, радари ППО теж йдуть із певною метою”, – заявив він.
Натяками на можливу війну керівництво Придністров’я підігрує на виборах Додону, який обіцяє дружні відносини з Москвою.
Велика Британія
У Британії парламентські вибори, скоріше за все, відбудуться у другій половині 2024 року, найпізніше – 28 січня 2025 року. Оскільки британським законодавством 17 грудня 2024 року визначено як останній день роботи нинішньої Палати громад, існує велика ймовірність, що вибори пройдуть саме в грудні 2024 року.
Після 14 років правління консерваторів лейбористи мають шанс повернутися у владу. В опитуваннях вони лідирують ще з грудня 2021 року, і відтоді в країні сталися кілька політичних криз, внаслідок яких пішли у відставку консервативні уряди Бориса Джонсона та Елізабет Трасс, а позиції лейбористів посилилися.
Послабленню консерваторів сприяють не тільки втома від їхнього тривалого правління, подорожчання життя, але й зростання популярності правої партії Reform UK, до якої увійшли радикальні прихильники Brexit. Згідно з січневим опитуванням YouGov для The Times, 46% британців надають перевагу лейбористам, 22% – консерваторам, 10% – ліберальним демократам і 9% – Reform UK, 7% – зеленим.
Палату громад обирають за мажоритарною системою в один тур, де переможцю в окрузі достатньо мати більше голосів за інших кандидатів. Така система дає перевагу двом найсильнішим партіям, а менші мають незначне представництво. В таких умовах зростання впливу Reform UK послаблює консерваторів, оскільки обидві партії ведуть боротьбу за консервативний електорат.
Та хто б не переміг на виборах у Британії, навряд чи будуть суттєві зміни у політиці підтримки України, для якої британський уряд став одним з ключових союзників під час війни. Лідер Лейбористської партії Кейр Стармер, який має шанси стати наступним прем’єром, у лютому 2023 року відвідав Україну і заявив, що “якщо будуть вибори і зміниться уряд, позиція лишиться тією самою”.
