Про це пише оглядач журналу Foreign Policy і професор міжнародних відносин у Гарварді Стівен Волт.
На його думку, “стаття 5 Північноатлантичного договору не є розтяжкою, що зобов’язує учасників битися в разі нападу на іншого члена”.
Ця стаття “лише зобов’язує державу-члена розглядати напад на одного як напад на всіх, а потім вживати “такі дії, які вона вважає необхідними”.
“Через те, що цей пункт широко інтерпретується як зобов’язання захищати будь-якого члена, який зазнав нападу, нездатність вступити у війну за члена Альянсу в разі серйозного вторгнення поставить під сумнів весь альянс”, – пише Волт.
Тому, вважає він, перш ніж приймати Україну, “інша частина альянсу повинна довго і ретельно подумати про свою готовність піддати свої сили ризику в разі нападу”.
Професор пише, що до такого ризику ніхто з Альянсу не готовий і нагадує, що досі ні Сполучені Штати, ні будь-яка інша країна НАТО не виявили готовності послати війська воювати за Україну. “Якби ми були готові це зробити, у нас уже були б там війська. Чи має сенс мовчазно обіцяти битися за Україну через п’ять, 10 або 20 років, якщо ви не бажаєте робити це сьогодні?”, – ставить запитання автор.
На думку Волта, Росія показала, що готова воювати і втрачати тисячі життів за Україну, а країни Заходу ні. Крім того Путін, на думку професора, розпочав війну в Україні, щоб не допустити її зближення з Альянсом.
“Нещодавні викриття неухильно розширюваного співробітництва між ЦРУ та українськими спецслужбами, зусилля Заходу зі зміцнення обороноздатності України після 2014 року та часто повторюване зобов’язання НАТО прийняти Україну до альянсу, безсумнівно, посилили занепокоєння Москви”, – пише вчений і називає це “дилемою безпеки”.
