21 вересня 2024 року у Франції було офіційно оголошено новий склад уряду, який очолив 73-річний Мішель Барньє. Призначення відомого дипломата на посаду прем’єр-міністра відбулося на тлі політичної нестабільності, викликаної внутрішніми конфліктами та соціальною напругою. Барньє відомий своєю роллю в переговорах щодо виходу Великобританії з ЄС (Brexit) та багаторічним дипломатичним досвідом.
Однією з найважливіших змін стало призначення Жана-Ноеля Барро на посаду міністра закордонних справ. Барро, відомий своєю роботою в сфері цифрових трансформацій, тепер відповідатиме за зовнішню політику Франції, зокрема на фоні війни в Україні та загострення глобальних конфліктів.
Антуан Арман, колишній голова парламентської комісії з економічних питань, став новим міністром фінансів. Він відповідатиме за вирішення фінансових викликів, зокрема формування бюджету на 2025 рік, який вже викликає багато дискусій через зростаючий державний борг та необхідність підтримки соціальних програм.
Себастьян Лекорню зберіг свою посаду міністра оборони, продовжуючи зміцнювати військові спроможності Франції. Його головним завданням залишається забезпечення військової допомоги Україні, а також розвиток оборонної промисловості країни.
Брюно Ретайо став новим міністром внутрішніх справ, і він зосередиться на питаннях національної безпеки та імміграційній політиці. В умовах зростаючих викликів, пов’язаних з безпекою та інтеграцією мігрантів, його робота буде особливо важливою.
Крім того, було оголошено про призначення заступників міністрів. Серед них Бенджамен Аддад, який відповідатиме за питання Європи. Раніше Аддад очолював групу дружби Франція-Україна у Національній асамблеї, що підкреслює його важливу роль у зміцненні відносин з Україною.
Призначення Барньє прем’єр-міністром відбулося в умовах політичної кризи у Франції. Соціальні протести, питання економічної нерівності та зростаюча недовіра до уряду змушують президента Еммануеля Макрона шукати нові шляхи стабілізації країни. Барньє, відомий своїми переговорними здібностями, може стати ключовою фігурою в подоланні внутрішньої напруги та стабілізації політичної ситуації.
