Створення винищувача нового покоління Next Generation Air Dominance (NGAD), покликаного забезпечити повітряну перевагу США у 2030-х роках, опинилося під загрозою через значні фінансові труднощі та зміну пріоритетів оборонного бюджету. Попри важливість програми для протидії зростаючій військовій потужності Китаю, вартість її реалізації викликає серйозні сумніви.
Один літак NGAD може коштувати втричі більше за F-35, тобто близько 300 мільйонів доларів. Враховуючи плани закупівлі близько 200 одиниць, загальні витрати на виробництво перевищать 20 мільярдів доларів, без урахування витрат на обслуговування.
На програми, як-от міжконтинентальні балістичні ракети Sentinel (141 млрд доларів) і бомбардувальники B-21 Raider (70 млрд доларів), передбачається значний обсяг фінансування. Сучасні ракети, як AGM-181 Long Range Stand-Off, також суттєво збільшують бюджетне навантаження. Виплати за відсотками вперше перевищують оборонний бюджет США, змушуючи уряд переглядати витрати. Пентагон щорічно витрачає 6,6 мільйона доларів на обслуговування одного F-35, що набагато перевищує початкові прогнози. Китай має перевагу завдяки близькості своїх баз до зон конфлікту, тоді як США доведеться покладатися на бази, розташовані за тисячі миль. Китай уже розгорнув сотні винищувачів п’ятого покоління, здатних кинути виклик американським літакам. Зменшення складності та здешевлення платформи, що може знизити вартість, але також послабити її переваги над потенційним противником. Перенесення частини функцій на безпілотні платформи CCA (Collaborative Combat Aircraft), які діятимуть разом із пілотованими NGAD. Якщо NGAD буде визнано фінансово невиправданою, США зосередяться на модернізації існуючих платформ (F-35) і розвитку безпілотних технологій. Запропоновані Конгресу ініціативи щодо збільшення оборонного бюджету можуть допомогти підтримати NGAD, але їхнє ухвалення малоймовірне через політичні та економічні причини.
Програма NGAD стикається з серйозними викликами, але її успіх є критичним для збереження переваги США в повітрі, особливо в умовах зростаючої конкуренції з Китаєм у Тихоокеанському регіоні. Водночас обмежені ресурси та пріоритетність інших оборонних завдань ставлять під сумнів можливість її реалізації в запланованих масштабах.
